Зміни в українському правописі

Aл- 33 літери(11 голосних, 22 приголосн) на письмі вжив. Знак переносу і наголосу.

зміни в українському правописі.

1. Частка пів пишеться через – власні назви: пів-Кривого Рогу, пів-Азії, пів-Європи. Разом загальні назви, крім тих у яких після частки пів стоять я, ю, є, ї: пів вікна, півсвіту. З апострофом пишуться слова, заг. назви у яких після частки пів стоять я, ю, є, ї: пів’яблука, пів’ями.

2. Зазнав змін правопис слів іншомовного походження: а) з подвоєнням букв пишуться всі власні назви та слова утворенні від них: Голландія – голландський сир, Філіппіни – філіппінець, Марокко - марокканець. Б) без подвоєння пишуться слова, загальні назви: інтермецо, бароко, піанісимо, крім ванна, манна, панна,тонна, мадонна, нетто, брутто, вілла, булла, мірра, дурра, білль, бонна, пенні.

3. З буквою у пишуться слова: журі, брошура, парашут, парфуми, парфумерія, Жульверн.

4. Назви всіх церковних свят пишуться з великої букви: Трійця, Спас, Успіня, Великдень, Різдво, Перша Пречиста.

5. Назви всіх церковних книг не беруться в лапки: Біблія, Псалтир, Коран, Часослов, Євангеліє.

6. З великої букви пишуться слова: Матір Божа, Бог (але боги)

Зазнав змін правопис слів: феєрверк, мадяр.. Чергування голосних звуків. Чергування звуків – постійна і закономірна зміна їх у коренях і афіксах етимологічно споріднених слів та форм. Наприклад: стіл – столи, нести – носити, плести – заплітати, могти – помагати. В українській мові розрізняють два види чергувань: позиційне (фонетичне) й історичне (фонетично не зумовлене). Позиційне – це чергування, яке відбувається залежно від позицій звука в слові і зумовлюється фонетичними законами сучасної мови. Наприклад: лити – ли[е]ла; ле[и]ла. Тут звукове чергування: и – и[е] – е[и]. Історичне – це чергування, успадковане із спільнослов’янської та давньоруської мов. Інші виникли в період формування фонетичної системи української мови. Більшість чергувань голосних належить до історичних: а) чергування о – а: могти – помагати, горіти – згарище, схопити – хапати; б) чергування е – і: плести – заплітати, летіти – літати, мести – замітати; в) чергування о – е – и – з нулем звука: беру – брати, день – дня, ставок – ставка, дзвінок – дзвінка; г) чергування і –а: сідати – садити; д) чергування и – і: бити – бій, бий – бійка; е) чергування о, е – і: столи – стіл, семи – сім, печі – піч.

Чергування приголосних звуків. У сучасній українській мові при відмінюванні слів та утворенні нових відбувається чергування приголосних звуків. До найпоширеніших належать: 1. Чергування г, к, х з ж, ч, ш. Наприклад: плуг – плужок, друг – дружба, дорога – дорожній, вік –вічний, око – очі, р ука – ручний, юнак – юначе, пастух – пастуше, сухий – сушити; Чергування г, к, х з з, ц, с. Це чергування відбувається перед закінченням – і в давальному відмінку однини іменників жіночого роду та в місцевому відмінку однини іменників чоловічого, жіночого та середнього родів. Наприклад: давальний відмінок: знахідка – знахідці, книга – книзі, облога – облозі, опалубка – опалубці, папка – папці, пересадка – пересадці, плаха – пласі, покупка – покупці, сім’янка – сім’янці, фабрика – фабриці; місцевий відмінок: берег – на березі, блок – у блоці, відпустка – у відпустці, капелюх - на капелюсі, колега – на колезі, палатка – в палатці, поріг – на порозі, рейка – на рейці, техніка – в техніці. Чергування відбувається також при відмінюванні, наприклад: аптека – аптеці, універмаг – в універмазі, літфак – на літфаці.