Методичні вказівки до проведення досліджень

До п. 9.1.3 Складається схема, яка показана на рисунка 9.1.

За наявності на робочому стенді монтажної схеми зробити її ідентифікацію і принциповою схемою на рисунку 9.1.

До п. 9.1.4 Методика проведення дослідження НХ однакова, як і для двигуна з фазним ротором.

До приєднання машини 5 до мережі постійного струму треба перевірити та забезпечити умови вмикання її на паралельну роботу: однакові полярності і напруги на затискачах машини й мережі. Перевірка проводиться за допомогою вольтметра V₂ що вмикається по черзі до машини 5 і до мережі рубильниками 6 і 7. Переконавшись у тому, що умови паралельної роботи дотримані, машину постійного струму 5 вмикають до мережі, замкнувши рубильники 6 і 7.

Машина постійного струму відіграє роль навантажувального генератора і віддає потужність у мережу постійного струму при роботі асинхронної машини в режимі двигуна, і, навпаки, під час роботи асинхронної машини в генераторному режимі, машина постійного струму відіграє роль двигуна, що обертає асинхронний генератор, і споживає потужність із мережі постійного струму.

Зміна навантаження асинхронної машини проводиться зміною струму паралельної обмотки збудження машини постійного струму. Якщо машину постійного струму, увімкнену паралельно до мережі, збуджувати так, щоб ЕРС її стала більше, ніж напруга цієї мережі, то вона буде працювати як генератор, а асинхронна машина у даному випадку – двигуном. Якщо, навпаки, збудження цієї ж машини постійного струму зменшиться так, щоб ЕРС її була менше за напруги мережі, то вона буде працювати як двигун і може прискорювати ротор асинхронної машини до частоти обертання, що перевищує синхронну. При такій частоті обертання ротора асинхронної машини її ковзання стає негативним, і механічна енергія з валу машини передається обертовим магнітним полем на статор, а відтіля у формі електричної енергії до мережі, тобто асинхронна машина переходить у генераторний режим. При цьому намагнічуючий струм, потрібний для створення магнітного потоку генератора, як і в режимі двигуна, надходить із зовнішньої мережі.

До п.9.1.5 Зняття робочих характеристик починають із режиму двигуна при перевантаженні за струмом не менше 10% номінального. Для цього після закінчення пуску агрегату і вмиканні до мережі машини постійного струму збільшують збудження її доти, доки струм статора асинхронної машини не перевищить на 10% номінальне значення. Після цього роблять перший запис показань приладу. Потім, зменшуючи збудження машини постійного струму, плавно змінюють навантаження асинхронної машини, переводячи її з режиму двигуна в генераторний також до перевантаження струму статора не менше ніж на 10%. При цьому записують 5-6 показань приладів для кожного режиму: фазних напруг і лінійних струмів, а також потужності на затискачах статора асинхронної машини, напруги, струму у якорі і струму збудження машини постійного струму, у кожній точці роблять виміри, необхідні для визначення ковзання стробоскопічним методом.

Для вимірювання ковзання за цим методом, придатним для асинхронних машин усіх типів, на кінець вала двигуна має бути насаджений диск, розділений на чорні і білі сектори, що чергуються.

Диск освітлюють світлом неонової лампи, увімкненої до мережі, що живить двигун. Якби ротор двигуна обертався із синхронною частотою, чорний сектор залишався б нерухомим. Якщо машина має не одну пару полюсів, а р пар, то при синхронній частоті обертання за один відлічений оборот сектора ротор устигне повернутися на 1/ р оберту. Внаслідок цього сектор буде здаватися спостерігачу помноженим в р разів, тобто буде видно не один, а р сектори. Звичайно, на диску кількість секторів виконується рівним числу пар полюсів.

Порахувавши число повних обертів чорного сектора за час t c, отримаємо ковзання: або при Гц:

Потрібно пам’ятати, що існують і кратні стробоскопічні картини, що можуть привести спостерігача до помилкового висновку про частоту обертання випробуваної машини. Так якщо частота спалахів джерела світла в m разів менша за частоту обертання ротора, спостерігач буде бачити також одне нерухоме зображення, але за меншій освітленості.

Рисунок 9.1 – Схема дослідження асинхронної короткозамкненої машини в
режимах двигуна і генератора

1– вимикач;

2 – індукційний регулятор (потенціал - регулятор);

3 – вимірювальний комплект К-50;

4 – обмотка ротора асинхронного двигуна;

5 – обмотка якоря навантажувального генератора постійного струму;

6 – вимикач кола обмотки якоря;

7 – вимикач.

Якщо частота спалахів джерела світла в m разів більша за частоту обертання ротора, спостерігач побачить не одне, а m нерухомих зображень.

Отже, відліки достовірні, якщо спостерігач бачить одне найбільш яскраве нерухоме зображення.

При переході з режиму двигуна в генераторний потрібно записати такі характерні точки:

а) НХ асинхронного двигуна, коли струм якоря машини постійного струму дорівнює нулю;

б) ідеального НХ асинхронної машини, коли ковзання дорівнює нулю (нерухома стробоскопічна картина), а струм статора мінімальний.

Ідеальний НХ може бути отриманий як із боку двигуна ( при + так і з боку генераторного (S=0 при -S режиму роботи. Варто зробити обидва виміри в режимі ідеального НХ. Ці виміри дозволяють визначити гістерезисний стрибок. Дані вимірювань заносять до таблиці 6.1.