Професіоналізму та номенклатури

Поняття та ознаки юридичного терміна

юридичний термін — слово або словосполучення, що виражає поняття з правової сфери суспільного життя і має визначення (дефініцію) у юридичній літературі. (нормативно-правових актах, юридичних словниках, довідниках, енциклопедіях, наукових працях тощо)

юридичний термін співвідноситься з правовим поняттям як першоелементом правового знання і слугує його знаковою (мовною) моделлю, репрезентованою у звуковій і літерній формах, а правове поняття, його внутрішній зміст, обсяг і структура є логіко-смисловою основою для окреслення термінологічного значення у вигляді дефініції, яка узагальнює найістотніші ознаки і взаємозв’язки правового явища.

ОЗНАКИ:

1)Термін повинен відповідати правилам і нормам певної мови

2)Термін повинен бути системним

3)Термінові притаманна властивість дефінітивності

4)Термінові властива відносна незалежність від контексту

5)Термін повинен бути точним.

6)Термін повинен бути коротким, хоча дана вимога нерідко суперечить вимозі точності, тобто повноти терміна.

7)Термінології не притаманна синонімічність, яка заважає взаєморозумінню.

8)Терміни експресивно нейтральні

9)Термін повинен бути милозвучним

10)Від терміна вимагається, щоб він служив ґрунтом для утворення деривативів, але лише у межах своєї системи

Відмінність юридичного терміну від загальновживаного слова,

професіоналізму та номенклатури

Термін відрізняється від слова:

1) термін виражає спеціальне професійне, наукове, технічне поняття, а слово – загальне чи побутове поняття;

2) термін базується на чіткому визначенні поняття, на дефініції, слово – ні;

3) термін завжди є елементом терміносистеми, слово – ні;

4) у сфері термінології термін є стилістично нейтральним.

Термін відрізняється від номенклатури:

1) терміни утворюють єдину систему, номенклатура – сукупність внутрішньо не пов’язаних елементів,

2) під номенклатурою, на відміну від термінології, варто розуміти сукупність абстрактних і умовних символів, єдине призначення яких − дати максимально зручні з практичного погляду засоби для позначення предметів, речей, без прямого відношення до потреб теоретичної думки, що оперує цими речами,

3) номенклатурні слова сполучені з поняттями, але вони практично незлічимі, більш номінативні, у той час як терміни пов'язані з поняттями науки, їх кількість обмежена для кожної науки і дефінітивні, тому що словесно відбивають систему понять визначеної науки.

Слід розмежовувати юридичний термін як цілком офіційну, узаконену назву правового поняття і професіоналізм — напівофіційне слово, сферою уживання якого є, як правило, усне побутово-професійне мовлення правників (у суддів: підпадати під статтю, дослід, адмінматеріали). Не є термінами також індивідуально-авторські неологізми, образні вислови, розмовні слова, терміноїди («терміноподібні»), напівтерміни (ще не сформувались і не набули чіткого терміно­логічного визначення), які використовують правники у своїх наукових і публіцистичних творах, усному мовленні (правова матерія, правове поле, юридичне логарифмування, оборудка, рихтувати закон, телефонний злочинець, «наркотичне» законодавство).