Види юридичних термінів

види термінів:

1) за походженням:

- терміни, створені засобами власної (української) мови: вирок, дізнавач, викривальний доказ, суддя, слідчий розшук, притягнення;

- запозичені (іншомовного походження) (наприклад, муніципальний, апеляція, криміналістика, ордер на арешт, оперативний орган, експертиза);

- “зконструйовані” з власних і запозичених складників (наприклад, безапеляційний вирок, презумпція вини, кваліфікований злочин, ордер на обшук).

2) за значенням:

- терміни, що позначають абстрактні поняття (наприклад, ліквідність – здатність своєчасно виплачувати боргові зобов’язання; регрес – право особи, яка виконувала зобов’язання ін. особи, пред’являти до неї зворотну вимогу про повернення витрат);

- терміни, що позначають конкретні поняття про особи, предмети, речовини тощо (наприклад, адвокат- особа, яка надає юридичну допомогу населенню, установам, підприємствам і організаціям порадами, складанням різних юридичних документів і головним чином захистом їїхніх інтересів у судовому засіданні; преамбула -вступна частина законодавчого акта, міжнародного договору, декларації тощо, в якій викладено обставини, що є підставою для видання або укладання цього документа).

3) за галуззю використання:

- загальнонаукові (загальновживані) – це найменування предметів, якостей, ознак,дій, які набули значного поширення і однаково використовуються в побутовій мові, художній літературі, ділових паперах, законодавстві тощо. Ці терміни не завжди зручні, часто багатозначні, тому використання їх доцільне у контекстах, які забезпечують зрозумілість і чіткість конкретного значення. Наприклад: документ – 1) діловий папір, що підтверджує будь-який факт або право на щось; складений відповідно до вимог закону акт, що посвідчує факти, які мають юридичне значення (диплом про освіту, заповіт); 2) офіційне посвідчення особи (паспорт); 3) Історичні письмові джерела (грамоти); 4) матеріальний об’єкт, у якому міститься та чи інша інформація, призначена для передачі у часі й просторі (фотоплівка, наказ).

- міжгалузеві – терміни, що мають невелику продуктивність і вільно використовуються в різних галузях наукових знань (лінгво-юридичні: термін, дефініція, поняття).

- вузькоспеціальні (спеціальні) – позначають поняття, які відображають специфіку певної галузі науки: юридичні спеціальні терміни, відповідно, позначають поняття, що відображають специфіку державно-правових явищ: позов, правовідносини, юридична особа, речовий доказ, дізнання.

Л.Тименко виділяє ще й напівтерміни – тобто загальновживані слова, які у конкретних текстах набувають нового термінологічного значення, яке розвивається рівнобіжно до повсякденного, звужуючи останнє до рівня терміна.

4) за структурою:

- прості (однослівні): розшук, покарання, звільнення, прокурор;

- складні (композити): співвідповідач, співучасть, правопорушення;

- складені або багатокомпонентні (словосполучення): мотивування судового вироку, судово-медична експертиза, таємниця судової наради, теорія доказів — за підрахунками науковців, такі терміни складають 70 % від загальної кількості, зокрема, структурним ядром сучасної юридичної термінології є двокомпонентні терміни, утворені за моделлю “прикметник + іменник”: кримінальний позов, неповнолітній злочинець.