Культура мови і культура мовлення фахівця

Мова і культура перебувають в одній поняттєвій площині і як духовні цінності, органічно пов’язані між собою. Слово культура (від латинського догляд, освіта, розвиток) означає сукупність матеріальних та духовних цінностей, які створило людство протягом своєї історії. Мова – це прояв культури.

Культура мови – галузь мовознавства, що займається утвердженням норм на всіх мовних рівнях. Використовуючи відомості історії української літературної мови (граматики, лексикології, словотвору, стилістики), культура мови виробляє наукові критерії в оцінюванні мовних явищ, виявляє тенденції розвитку мовної системи. Культура мови має регулювальну функцію, адже пропагує нормативність, забезпечує стабільність, рівновагу мови, хоча водночас живить її, оновлює.

Культура мовлення – передбачає дотримання мовних норм вимови, наголосу, слововживання і побудови висловів, а також дотримання точності, чистоти.,логічної стрункості, правил мовного етикету.

Виділяють такі основні аспекти вияву культури мовлення фахівця:

Øнормативність(дотримання усіх правил усного і писемного мовлення);

Øадекватність(точність висловлювання);

Øетичність(використання експресивно – стилістичних засобів);

Øполі функціональність(забезпечення застосування мови у різних сферах професійної діяльності);