2015-09-06
192
Ґ. КОМАНДИР
Український народ, хоч і поневолений, хоче й мусить жити як вільний народ на своїй власній землі, тому веде вперту боротьбу, бо лише боротьбою може це право здобути. Те, що він має найдорожче, — молодь, той справжній свій цвіт — він віддає до УПА, яка повинна здобути незалежність народові, а пізніше її оберігати.
Кожна армія складається з командирів та бійців. Большевики в намаганні обійтися без старшин, щоб „всьо било равно", в перших днях існування „червоної гвардії" відмовилися вводити військові ступені та відзначення. Але життя показало, що у війську мусить бути хтось старший, хто керував би вояцькою масою. Сама природа дбає про те, щоб і звичайне стадо мало свого провідника, що керує стадом та слідкує за його безпекою. Тож і большевики, в розріз зі своєю марксистською доктриною, змушені були спочатку відновити військові ступені а під час Другої світової війни — навіть давні військові відзначення, які топили в морі крові революції.
1. Дефініція
Збройна сила має завдання здобувати або берегти незалежність своєї держави. Органами збройної сили є командири та їхні штаби.
Термін „командир" — чужий українській мові, його можна б замінити словом „верховод" Отож, командир — це людина, що верховодить, проводить, видає накази підлеглим, підкомандним.
Завдання командирів і бійців великі й почесні. Та між завданнями одних і других є певного обсягу різниця. Бо тоді як рядовий боєць відповідає лише за себе та за виконання отриманого особистого завдання, на командира кладеться відповідальність:
— за відділи, майно та за довірених йому людей;
— за плянування та здійснення бойових дій;
— за виконання доручених йому завдань.
Обов'язки командира. „Бойовий правильник піхоти" (частина 1, статті 18, 19, 20, 21 визначає обов'язки командира в наступний спосіб:
§ 18. Командир несе повну відповідальність за стан і бойову готовність свого підвідділу; (частини), за організацію керування ним і за його дії в бою.
§ 19. Командир зобов'язаний:
— забезпечити високий морально-політичний стан, військову дисципліну, боєздатність і бойову готовність підлеглих;
— сміливо брати на себе відповідальність за бойові дії;
— бути для підлеглих постійним зразком активности, безумовної хоробрости аж самопожертви, прикладом самоопанування, витривалости, зарадности, особливо в найважчі хвилини бою, щоб тим спричинитися до виконання бойового завдання;
— вміло командувати своїм підвідділом (частиною) в бою;
— безупинно підвищувати свою військову, політичну підготовку;
— відмінно знати свою зброю та технічне приладдя і вміло їх застосовувати;
— вивчати технічні засоби і прийоми боротьби ворога;
— постійно підвищувати підготовку своїх підлеглих, вимагаючи, щоб вони досконало знали свою зброю, стали мистцями своєї справи і без помилок били ворога;
— знати стан свого підвідділу (частини), особливості командирів і бійців, їх настрої, рівень вишколу, наявність і стан матеріяльної частини, боєприпасів, харчів, одягу, взуття і всього необхідного для бою та для життя;
— дбати про відпочинок, умови побуту та потреби підлеглих, відзначати їх подвиги, карати за провини, забезпечувати бойову згуртованість і збереження бойових традицій частини.
§ 20. Для вирішення кожного завдання необхідна розумна ініціятива, воєнна хитрість, обман ворога і кмітливість.
§ 21. Командир повинен бути прикладом революційної пильности, сторожкости в боротьбі зі шпигунством, шкідництвом і диверсіями та вимагати цього від своїх підлеглих;
— суворо зберігати військову таємницю; твердо викорінювати різні шкідливі і неправдиві вістки.
2. Бойові прикмети командира
Щоб командир стояв на висоті свого завдання, „Бойовий правильник піхоти" ставить такі вимоги до його характеру:
1) він повинен бути зразком активности для підлеглих;
2) хоробрим аж до самопожертви;
3) прикладом самоопанування;
4) прикладом витривалости;
5) прикладом зарадности, особливо в найважчі хвилини бою, щоб тим спричинитися до виконання бойового завдання.
