Фразеологія. Джерела виникнення фразеологізмів

У лексиці української мови поряд з окремими словами існують стійкі словосполучення, вирази і навіть цілі речення (вислови), які мають одне лексичне значення і воно подібне (синонімічне) до значення окремого повнозначного слова: байдики бити (ледарювати), накивати п'ятами (втекти), замилювати очі (брехати), клювати носом (дрімати), пек­ти раків (червоніти), товкти воду в ступі (одне і те ж робити), кров з молоком (здоровий), ні пари з уст (мов­чати).

Такі стійкі вирази називають фразеологізмами (від грецького слова фразис, що означає вислів), а розділ мовознавства, що їх вивчає, називається фразеологією.

В українській літературній мові широкого значення набула фразеологія й з інших джерел, зокрема:

– виробничо-професійні вирази, що набули метафоричиого значення: сім раз одміряії, а раз одріж (з мови кравців); грати першу скрипку (з мови музикантів);

– вислови з античної культури: золотий вік (означає щаслива пора, епоха розквіту); золотий дощ (означає несподіване багатство);

– переклади виразів видатних людей, учених: Краще вмерти стоячи, ніж жити на колінах (Д. Ібаррурі); '//.< та краса, чисте мистецтво (І. Кант);

– крилаті вирази українських письменників: Убий не здамся (Леся Українка); Хіба ревуть воли, як яс.ш повні? (Панас Мирний);

– переклади крилатих виразів російських письмен ників: Народжений плазувати літати не здатний (М. Горький); Насмішки боїться навіть той, хто вже нічого не боїться (М. Гоголь)

– переклади крилатих виразів зарубіжних письменників: / дим вітчизни нам солодкий і приємний (Гомер).

– біблійні й євангельські вислови: Берегти, як зіницю ока; Повертатися на круги своя.