Прислівник. Особливості функціонального навантаження прислівників у різних стилях укр літературної мови

Прислівник — незмінна самостійна частина мови, що характеризує дію, стан або ознаку предмета і вступає в реченні обставиною. За своїм загальним граматичним значенням прислівники поділяються на означальні і обставинні. Означальні прислівники поділяються на три групи: якісно-означальні, кількісно-означальні і способу дії.

Якісно-означальні прислівники походять від прикметників, закінчуються на -о, -е і вказують на якість ознаки, дії, відповідають на запитання як? Наприклад: Тихо в лісі. Спокійно в горах.

Кількісно-означальні прислівники характеризують дію, стан, чи ознаку відповідно до кількості міри вияву, відповідають на запитання скільки? як багато? якою мірою? Наприклад: Недостатньо активний.

Прислівники способу дії вказують, яким способом відбувається дія чи виявляється ознака, відповідають на запитання як? яким способом? Наприклад: Іти по­руч. Заходили поодинці.

Обставин ні прислівники поділяються на такі групи: прислівники місця, прислівники часу, прислівники причини, прислівники мети. Прислівники місця вказують на місце або напрямок дії, відповідають на запи­тання де? куди? звідки? Наприклад: навколо, вниз.

Прислівники часу означають час дії, відповідають на питання коли? доки? відколи? з якого часу? до якого часу? Наприклад: сьогодні, тепер.

Прислівники причини називають причину дії, відповідають на запитання чому? через що? з якої причини? Наприклад: поневолі, ненароком, спросоння.

Прислівники мети вказують на мету дії, відповідають на запитання з якою метою? для чого? Наприклад наперекір, навмисне.

ПРАВОПИС ПРИСЛІВНИКІВ

Словниковий шар прислівників поповнюється пере­важно за рахунок прийменниково-іменниковнх сполук. Деякі з цих сполучень перейшли у прислівники і пишуться разом або через дефіс.

Разом пишуться: Прислівники, утворені сполученням прийменника і іменником, займенником, прикметником, числівником, прислівником: потім, занадто, вночі. Складні прислівники, утворені з кількох основ: праворуч, стрімголов.

Окремо пишуться: Прислівникові сполучення, утворені від іменника з прийменником. Найуживаніші з них такі: без кінця, без черги, на добраніч, на жаль, до речі, з радості, з жалю, в разі, уві сні, в далечінь.

Прислівникові сполучення, в яких повторюються основи, між якими стоїть прийменник: день у день, рік як рік. Сполучення, утворені поєднанням слова в називному відмінку зі словом в орудному відмінку: кінець кінцем, один одним, сама самотою.

Через дефіс пишуться: Прислівники, утворені від прикметників, займенників і прийменника по: по-новому, по-батьківськи, по-домаш ньому, по-літньому.

Прислівники, утворені від порядкових числівників за допомогою префікса по-: по-перше, по-друге, по-третє.

Прислівники, утворені від синонімічних або антонімічннх слів: зроду-віку, видимо-невидимо. Прислівники, в яких повторюються слова або корені (без службових слів або із службовими словами між ними): довго-довго, ледве-ледве.