Вимова слів іншомовного походження

Іншомовні слова в українській мові фонетичне й граматично адаптуються, проте деякі з них характеризуються орфоепічними особливостями:

1. Голосні [;'] та [й] слід завжди вимовляти відповідно до їх написання. Після приголосних [д], [т], [з], [с], [ц], [р], [ж], [ч], [ш] постійно вимовляється [м], а не [;']: тираж, режим, шифр.

Початковий [і] вимовляється чітко, а наближена до [й] вимова [('] є орфоепічною помилкою.

2. В іншомовних словах ненаголошений [о] ніколи не перехо­дить в [у]: документ, корупція, доручення (навіть перед складом з постійно наголошеним [у]).

3. Ненаголошені [е], [й] після приголосних вимовляються ї. наближенням до [й], [е]: [те'нденц'ійа}.

Вправа 207. Прочитайте вголос текст за правилами української літературно? вимови. Проаналізуйте вимову голосних та приголосних звуків.

Бесіда

На початку бесіди слід передусім заручитися прихильністю свого співбесідника: якщо ви зустрічаєтеся вперше, треба при­наймні познайомитись, викликати до себе симпатію, а вже потім, добившись його уваги, можна викладати свої думки, аргументи, наміри, міркування. Читач, певно, пам'ятає, що бесіда як форма спілкування складається зі вступної, основної й завершальної час­тин. Так-от, саме початок розмови відіграє особливу роль у ство­ренні сприятливої атмосфери спілкування, істотно позначається на подальшому перебігу розмови і, безумовно, на її результатах. Проте найсильніший аргумент не варто оприлюднювати на початку роз­мови, бо ж ідеться не про письмове повідомлення, де найпере­конливіші докази традиційно розміщують спочатку, щоб викликати інтерес у читача і бажання довідатися, що там далі. У бесіді віч-на-віч краще приберегти переконливі докази на кінець розмови, щоб «приголомшити» ними партнера зненацька, коли він трохи втратить пильність і буде переконаний, що нічого цікавого вже не буде. А ось про надзвичайну важливість невербальних форм вза­ємодії саме на початку бесіди не треба забувати, бо з виразу об­личчя, пози, вітального жесту можна скласти певне враження про свого партнера — приязне, байдуже чи вороже — довідатись про рівень його культури і навіть про ставлення до мети зустрічі. Більшість дослідників погоджується, що словами передається в основному інформація, а ставлення до неї висловлюється за до­помогою жестів, міміки тощо, до того ж вербальний компонент розмови займає 35 %, а невербальний — 65 % часу. Іще одне: коли почнете бесіду з докладного викладу позиції свого співрозмовника, твердить Аидре Моруа, тим самим виб'єте грунт у нього з-під ніг.

Щоб досягти мети бесіди, ви маєте з першого до останнього слова підтримувати психологічний контакт зі своїм співрозмов­ником, викликаючи й постійно стимулюючи в нього зацікавленість розмовою. Слід впливати на нього не тільки за допомогою логіки, розумових міркувань, а й зачіпати його почуття. Адже сильні емоції завжди позначаються на думках, надовго залишаються в пам'яті. Та ви не повинні виходити за межі тактовної поведінки під час розмови — не слід влаштовувати своєрідного міні-шоу з голосними вигуками, зайвими запевненнями чи, навпаки, з гіркими сльозами. (Ольга Кррніяка)

Запитання і завдання для самоконтролю

1. Що таке доповідь?

2. Яку інформацію має знати доповідач заздалегідь?

3. З яких основних частин складається доповідь?

4. Як подолати страх перед аудиторією?

5. Назвіть невербальні засоби інформування.

6. Які специфічні ознаки телефонної розмови?

7. Яких правил треба дотримуватися під час телефонної розмови?

8. Назвіть етапи службової розмови.

9. Який розділ мовознавчої науки називається орфоепією?

10. Назвіть основні правила вимови голосних та приголосних звуків.

11. Які вимовні особливості мають слова іншомовного походження?