Я, ю, є

I. ПРАВОПИС ОСНОВИ СЛОВА

ЛІТЕРНІ ПОЗНАЧЕННЯ ЗВУКІВ³

ГОЛОСНІ

Ненаголошений О

1. У складах із ненаголошеним о пишеться та сама літера (буква) о, що й під наголосом: бо ї ться, бо б о язко; гол у бка, бо г о луб; дощ у, бо дощ; роб і ть, бо р о бить; роз у мний, бо р о зум.

О пишеться й у таких словах, де сумнівний із правописного погляду звук наголосом не перевіряється: лоп у х, сок и ра, со ю з.

2. У деяких словах на місці о перед постійно наголошеним а (я) маємо у вимові й на письмі а: баг а тий, баг а то, баг а тство, баг а ття, баг а ч, гар я чий, гар я чка (пор. гор і ти), гар а зд, каж а н, кал а ч, кач а н, хаз я їн, а також у деяких похідних з іншим наголосом: багат и р (багач), г а ряч е.

Але: гонч а р, кор я вий, лоп а та, пог а ний, роп а, солд а т, тов а р, а також богат и р (велетень, герой), монаст и р.

Примітка Про суфікси - ова-, - ува -, - оват -, - овит -, - уват - див. § 23, п. 8; § 24, п. 1.

Ненаголошені Е, И

1. У складах із ненаголошеними е та и пишеться та сама літера, що й під наголосом: вел и кий, велич е зний, бо в е лич; держ у, бо од е ржати; клекот і ти, бо кл е кіт; нес у, бо прин е сений; шепот і ти, бо ш е піт; крив е, бо кр и во; трим а ти, бо отр и мувати; шир о кий, бо ш и роко.

У словах із постійним наголосом невиразний звук рекомендується перевіряти за словниками: лев а да, лем і ш, киш е ня, мин у лий.

2. Е завжди пишеться:

а) У групі -ере- (повноголосся), а також у групі -еле-: б е рег, д е рево, с е ред; з е лень, пелен а, с е лезень, ш е лест.

б) У суфіксах -еня-, -ен-, -енк-, -еньк-, -ер(о), -есеньк-, -ечк-, -тель: козен я, дор у чений, Юх и менко, р у ченька, с е меро, мал е сенький, кн и жечка, вихов а тель.

в) Коли е при зміні слова випадає: б е резень, бо б е резня; в і тер, бо в і тру; м і тел, бо мітл а; справедл и вий, бо пр а вда; хл о пець, бо хл о пця.

3. а) И пишеться в ряді слів у групах -ри-, -ли- між приголосними у відкритих складах: брин і ти, грим і ти, дриж а ти, крив а вий, крин и ця, стрим і ти, трив а ти, трив о га; глит а ти.

б) Інколи ненаголошений и в групах -ри-, -ли- перевіряється наголосом: криш и ти (кр и хта, кр и шка), трим а ти (стр и мувати); блищ а ти (бл и скавка).

Відповідно до вимови в ряді слів не під наголосом пишеться -рі-, -лі-: дрім а ти, дрімл и вий, дрім о та, тріщ а ти, перебр і хувати; зліт а ти.

І

На початку слова пишеться і, а не и: ім’ я, інд и к, і ній, і нколи, і ноді, і нший, існув а ти, і стина.

Ї

Літера ї на означення звукосполучення й + і пишеться:

1. На початку слова й після голосного: ї жа, їж а к, їзд е ць, ї здити, їх, ї хати; до ї хати, при ї хати, кра ї на, мо ї, тво ї.

2. Після м’якого приголосного (на письмі — з м’яким знаком): Ан а ньїн, Вінь ї.

3. Після твердого приголосного (на письмі — з апострофом): з’їзд, об’ ї хати, Зах а р’їн.

4. Також в іншомовних словах після голосного: арха ї чний, геро ї зм, геро ї чний, его ї зм, егоїст и чний, еліпс о їд, на ї вний, проз а їк, ру ї на, целул о їд (див. ще § 90, п. 5 б).

Примітка. Ї не пишеться після префікса, якщо префікс закінчується голосним, а наступний склад починається з і (а не з ї): переін а кшити, доістор и чний, поінформув а ти; так само ї не пишеться у складних словах, де перша частина закінчується голосним, а друга починається з і: староінд і йський.

Я, Ю, Є

Літери я, ю, є пишуться:

1. На початку слова й після голосного для позначення звукосполучень й + а, й + у, й + е: я кість, зн аю, тво є, а також після й у слові вій я (вій ю, на вій ї).

2. Після приголосного для позначення сполучення м’якого приголосного з а, у, е: ряд, л ю ди, ост а ннє.