2015-09-06
303
3. Є цілий ряд випадків, коли чергування о, е з і у відкритих і закритих складах відступає від наведених правил:
a) І наявне у відкритому складі в словах з вирівняною за іншими відмінками чи формами основою:
1) у формах називного відмінка однини: гребін е ць (гребінц я), дзвін о к (дзвінк а, дзвінк у, дзвінк о м), камін е ць (камінц я), к і готь (к і гтя), кіл о к (кілк а), кін е ць (кінц я), н і готь (н і гтя), олів е ць (олівц я), ремін е ць (ремінц я), р і вень (р і вня), стіж о к (стіжк а), стріл е ць (стрільц я), торгів е ць (торгівц я), фахів е ць (фахівц я) та ін.;
2) у формах родового відмінка множини: в і кон (вікн о), в і чок (в і чко), гіл о к (г і лка), зір о к (з і рка), кіл е ць (кільц е), л і жок (л і жко), н і жок (н і жка, н і жки), пл і т о к (пл і тка);
3) у зменшених формах іменників за аналогією до таких форм, як кіл — кілк а, міст — містк а, г і рка (де і в закритому складі): кіл о чок, міст о чок, н і женька, г і ронька; але слівц е — слов е чко.
б) У групах -оро-, -оло-, -ере- о, е переходять в і:
1) у родовому відмінку множини іменників жіночого роду (здебільшого з рухомим наголосом) і в похідних від них іменниках на -к(а) зі значенням зменшеності: бород а — бор і д — бор і дка, борон а — бор і н — бор і нка, голов а — гол і в — гол і вка (і гол о вка — з іншим значенням), сторон а — стор і н — стор і нка, черед а — чер і д — чер і дка;
|
|
|
2) у родовому відмінку множини іменників здебільшого середнього роду й відповідних зменшених іменниках: бол о то — бол і т — бол і тце, вор о та — вор і т — вор і тця, долот о — дол і т — дол і тце, але: д е рево — дер е в — деревц е, джерел о — джер е л — джер е льце;
3) у деяких похідних іменниках середнього роду з подовженим приголосним: бездор і жжя, Запор і жжя, підбор і ддя, роздор і жжя (але: лівобер е жжя, узбер е жжя), а також без подовження: безгол і в’я, погол і в’я, хоч безгол о сся, повногол о сся.
в) І в закритому складі виступає у формах чоловічого роду однини дієслів минулого часу й дієприслівників з повноголоссям, якщо відповідні форми жіночого та середнього роду однини й форма множини мають наголос на кінцевому складі: вол і к, вол і кши (волокт и), збер і г, збер і гши (зберегт и), стер і г, стер і гши (стерегт и), бо: волокл а, зберегл а, стерегл а; волокл о, зберегл о, стерегл о та ін. Але: бор о в, кол о в, мол о в, пол о в, пор о в, бо: бор о ла, кол о ла, мол о ла, пол о ла, пор о ла та ін.
г) У віддієслівних іменниках середнього роду на -ння і звичайно буває тільки під наголосом, а без наголосу е: нос і ння, ход і ння; вр а ження, зав е ршення, зб і льшення, зн а чення, по я снення. Але: вар е ння (і вар і ння, в а рення — процес), вч е ння. Так само -ення, а не -іння мають іменники, похідні від слів з основою на -ен: найм е ння.
|
|
|
д) О, е наявні в закритому складі:
1) у непрямих відмінках іменників чоловічого роду з вирівняною за називним відмінком основою: бор е ць — борц я (борц е ві, борц е м та ін.), в и борець — в и борця, лов е ць — ловц я, твор е ць — творц я; мот о к — мотк а, нос о к — носк а, п а росток — п а ростка; в о день — в о дню, кот е л — котл а, ор е л — орл а;
2) у повноголосних формах -оро-, -оло- зі сталим наголосом іменників переважно жіночого роду: кол о д (кол о дка), дол о нь (дол о нька), сор о к, огор о ж, мор о к, нагор о д (від них немає зменшених форм з і). Але: дор і г, дор і жка, кор і в, кор і вка, бер і з, бер і зка (проте бер е зка — виткий бур’ян);
3) у родовому відмінку множини ряду іменників переважно жіночого роду: буд о в, вод, іст о т, осн о в, підп о р, проб, суб о т, топ о ль (топ о лька), шкод; лел е к, меж, оз е р (оз е рц е), потр е б, але: ос і б, підк і в;
4) у прикметниках, утворених від власних імен на -ов (-ьов, -йов), -ев (-єв): М а лишев — м а лишевський, П а влов — п а вловський. Але в прикметниках, утворених від власних імен на -ів (-їв), зберігається і (ї): Гавр и лів — гавр и лівський (див. ще § 113, п. 2);
5) у ряді префіксальних безсуфіксних іменників типу: зат о н, зат о р, пере о р, пот о п (під впливом родового відмінка однини: зат о ну, зат о ру, пере о ру, пот о пу); але звичайно пот і к, розг і н, уд і й.
Зрідка, навпаки, під впливом називного відмінка однини і поширюється на решту форм: о пік (родовий однини о піку);
6) під наголосом у словотвірних частинах -вод, -воз, -нос, -роб складних слів, що означають людей за родом діяльності та в похідних утвореннях: ділов о д, ділов о дство, екскурсов о д; водов о з; дровон о с; хлібор о б, хлібор о бство, чорнор о б і т. ін. Проте в словах, що означають предмети, та в похідних утвореннях такий о, незалежно від наголосу, переходить в і: водопров і д, газопров і д, газопров і дний, електропр о від, трубопров і д; у словах же зі складником -воз о здебільшого зберігається: електров о з, лісов о з, теплов о з. Незалежно від семантики слова в словотвірних частинах -хід, -ріг виступає тільки і: всюдих і д, місяцех і д, пішох і д, пішох і дний, самох і д, самох і дний, стравох і д, швидкох і д, швидкох і дний; козер і г і Козер і г (сузір’я), носор і г і т. ін.;
7) у ряді слів книжного й церковного походження та в похідних: Бог, верх о вний, виробн и цтво, в и рок, зак о н, зак о нний, нар о д, нар о дний, основн и й, пот о п, пр а пор, прор о к, словн и к, а також за традицією в деяких прізвищах: Артем о вський, Боровик о вський, Граб о вський, Котляр е вський, П и семський і т. ін. Але: Верик і вський, Желех і вський, Миньк і вський.
