Чергування О – І, Е – І

1. У сучасній українській мові звуки о, е (у відкритих складах) часто чергуються з і (в закритих складах):

а) При словозміні: 1) водоп і й — водоп о ю, дох і д — дох о ду, кінь — кон я, к а мінь — к а меня, лід — ль о ду, мій — мог о, сім — сем и, у стрій — у строю; ніч — н о чі — н і ччю, п е вність — п е вності — п е вністю, р а дість — р а дості — р а дістю; в и селок — в и сілка, о сінь — о сені — о сінню, у вел и кому — у вел и кім;

2) гір — гор а, ніг — ног а, осіб — ос о ба, слів — сл о во, сіл — сел о;

3) б а тьків — б а тькового, б а тькова; бр а тів — бр а тового, бр а това; Васил і в — Васил е вого, Васил е ва; ковал і в — ковал е вого, ковал е ва; Петр і в — Петр о вого, Петр о ва; шевц і в — шевц е вого, шевц е ва;

4) К а нів — К а нева, К и їв — К и єва, Ф а стів — Ф а стова, Х а рків — Х а ркова, Черн і гів — Черн і гова;

5) вівс а — ов е с, вівц я — ов е ць, вісь — о сі;

6) б і йся — бо ю ся, стій — сто я ти;

7) вів, в і вши — вел а (вест и); зам і в, зам і вши — замел а (замест и); міг, м і гши — м о жу (могл а, могт и); ніс, н і сши — нес у (несл а, нест и); плів, пл і вши — плел а (плест и), а також ріс, р і сши — росл а, рост и.

б) При словотворенні: будівн и к (пор. буд о ва), в і льний (пор. в о ля), к і лля (пор. кол а), підн і жжя (пор. ног а), подв і р’я (пор. двор а), робітн и к (пор. роб о та); з і лля (пор. зел е ний), сільськ и й (пор. сел о) та ін.

О, Е, що не переходять в І

2. О, е не переходять в і в закритому складі в таких випадках:

а) Коли ці звуки вставні або випадні: вікн о — в і кон, земл я — зем е ль, к а зка — каз о к, с о тня — с о тень; в и тер – в и тру, в і тер — в і тру, вог о нь — вогн ю, день — дня, розд е р — розідр а ти, см у ток — см у тку, сон — сну, тр а вень — тр а вня.

Примітка 1. В окремих словах при їх зміні о, е не випадають: лоб — л о ба, мох — м о ху, рот — р о та, лев — л е ва.

Примітка 2. За аналогією до форм книж о к, каз о к маємо о між приголосними в родовому множини й від деяких іншомовних слів: а рка — а рок, м а рка — м а рок, п а пка — п а по к тощо, але: парт, форм, сакль та ін.

б) У групах -ор-, -ер-, -ов- між приголосними: торг — т о ргу, хорт — хорт а, смерть — см е рті, вовк — в о вка, шовк — ш о вку.

Виняток: пог і рдний (пор. пог о рда).

в) У групах із повноголоссям -оро-, -оло-, -ере-, а також -еле-: гор о д, мор о з, п о дорож, п о рох, ст о рож; в о лос, с о лод; б е рег, п е ред, с е ред, ч е рез; з е лень, п е лех, ш е лест та ін.

Але: мор і г, обор і г, пор і г, см о рід.

г) У родовому відмінку множини іменників середнього роду на -ення: зн а чень (зн а чення), пол о жень (пол о ження), тв е рджень (тв е рдження), тв о рень (тв о рення).

д) В абревіатурах і в похідних утвореннях: спецн а з, торгпр е д та ін.

е) У словах іншомовного походження: агрон о м, інжен е р, студ е нт, том та ін.

Примітка. За аналогією з тими словами української мови, де є чергування о, е з і, таке чергування з’явилося й у деяких давно засвоєних словах іншомовного походження: Ант і н — Ант о на, ґніт — ґнот а, к о лір — к о льору, Пр о к і п — Пр о к о па; кур і нь — курен я, пап і р — пап е ру.