Передумови Тридцятилітньої війни

Головн конфлікт у політ житті Зх Європи- протистояння між коаліцією іспанськ і австрійськ Габсбургів і Франц. Обидві сили претендували на гегемонію в цій частині континенту. Стратегічною задачею зовн політ Франц, було прагнення не допуст зміцнен імперії. Франц мала до імперії і територ претензії– на Ельзас і в Лотарингії. З іспанськ Габсбургами вела боротьбу на декількох напрямках, прагнула підірв їхні позиції в Пд Нідер і Пн Італ, не дати розгорнутися спільним іспанськ і австрійськ діям на Рейні, домогтися від Іспан територ поступок на кордоні з Франц. Події в Нім мали важливе значення для зовн політики і трьох інших супротивників Габсбургів– РОП і протестантськ королівств Данії і Швеції. Для РОП, що продовж війну за незалеж з Іспан(з перемир'ям у 1609-1621), Євангелічна унія виявилася природним союзником. Між ними укладений договір про взаємодопомогу. Данія і Швеція, суперники в боротьбі за панування на Пн морських шляхах, боялися посил ролі Габсбургів у Пн Нім і їхньому прориві до Балтики, тобто появи нового конкурента. Суперечливу позицію напередодні й у ході 30-л війни займала Англія. Вона і співпрацювалала, і конкурувала в торгівлі і політиці з країнами антигабсбурзької коаліції. Росія, Польща й Османська імперія не прийм прямої участі у війні. Росія надовг припинивш боротьб зі Швец за Прибалт, але продовж сковувати сили Польщі–супротивника Швеції і союзника Габсбургів, Росія сприяла успіхові протестантів. Османська держава, залишаючись ворогом Габсбургів і співвпрац з Франц, була втягнута у тривалі війни з Іраном і не стала боротися на два фронти. Одним з найактивніших борців проти Габсбургів виступило Трансільванське князівство, яке було у васальній залежності від Туреччини. Безпосереднім приводом до неї послужили травневі події 1618 у Празі. Відкрито зневаж реліг і політ права чехів, гарантовані в 16ст. і підтверджені на початку 17ст імпе-кою"Грамотою величності", габсбурзькі власті піддали гонінням протестантів і прихильників національної незалежності країни. Відповіддю були масові хвилювання, у ході яких особливо активну роль відіграла дворянська опозиція. Озброєна юрба ввірвалася в старий королівський палац Празького Граду і викинула з вікна двох членів(Мартініца і Словату)призначеного Габсбургами уряду та їхнього секретаря. Акт "дефенестрації" був сприйнятий у Чехії як знак її політичного розриву з Австрією. Повстання "підданих" проти влади Фердинанда стало поштовхом до війни.