Класифікація ЗПР

Перша клінічна класифікація ЗПР запропонована в 1967 р. Т, А, Власовой і М, С, Певзнер:

- Психічний і психофізичний інфантилізм.(На першому плані – відставання в розвитку емоційно-вольової сфери і особистісної незрілості дітей.

- Порушення пізнавальної діяльності при ЗПР через церебральну астенію (Порушення уваги, відволікання, швидка втомлюваність, психомоторна в’ялість чи збудливість).

Наступна класифікація В. В. Ковалев (1979р.):

- Дизонтогенетичний (Незрілість лобних і лобно-діенцефальних відділів головного мозку)

- Енцефалопатичнй (Порушення підкоркових систем)

Класифікація на основі врахування етіології і патогенеза основних форм ЗПР була запропонована в 1980р. К. С. Лебединською:

1. ЗПР конституційного ґенеза.

До цього типу відносять спадково обумовлений психічний, психофізичний інфантилізм-гармонічний чи дисгармонічний. В обох випадках у дітей переважають риси емоційно-особистісної незрілості, «дитяча» поведінка, жвавість міміки і поведінкових реакцій. При першому – незрілість психіки поєднується з субтильним, але гармонійною статурою, при другому - характер поведінки і особистісні особливості дитини мають патологічні властивості. Це проявляється в афективних спалахах, егоцентризмі, схильності до демонстративної поведінки, істеричним реакціям.

Це один із найбільш сприятливих типів психічного розвитку при ЗПР.

2. ЗПР соматогенного ґенеза.

Цей тип ЗПР обумовлений хронічними соматичними захворюваннями внутрішніх органів дитини – серця, нирок, печінки, легені. Ендокринної системи та ін. Особливо негативно на дітей впливають тяжкі інфекційні, неодноразово повторювані хвороби в перший рік життя. Саме вони викликають затримку в розвитку рухових і мовних функцій дітей, затримують формування навиків самообслуговування, затруднюють зміну фаз ігрової діяльності.

3. ЗПР психогенного ґенеза.

Цей вид ЗПР пов’язується з неблагополучним вихованням, обмежуючими або спотворюючи ми стимуляцію психічного розвитку дитини на ранніх етапах розвитку. Відхилення визначаються психотравмуючим впливом середовища. Його вплив може бути ще в утробі матері, якщо жінка відчуває негативні, сильні переживання. ЗПР психогенного може бути пов’язане з соціальним сирітством, культурною деривацією, безнаглядністю. Дуже часто такий тип ЗПР виникає у дітей, виховуваних психічно хворими батьками, особливо матір’ю. Порушення пізнавальної діяльності обумовлені бідним запасом уявлень про навколишній світ, низькою працездатністю, лабільною нервовою системою, специфічними особливостями поведінки і психіки. Поведінка залежить від ситуації, яка впливає на дитину. В залежності від індивідуальних особливостей психіки виникають різні типи емоційних реакцій:

- агресивно-захисний

- пасивно-захисний

- «інфантилізований»

4. ЗПР церебрально- органічного ґенеза.

Найбільш виражені порушення психіки.

Перший вид – перевагають риси незрілості емоційної сфери по типу органічного інфантилізма. Якщо і відмічаються енцефалопатична симптоматика, то вона представлена не грубими церебрастенічними і неврозоподібними розладами. Вищі психічні функції при цьому недостатньо сформовані.

Другий вид –виявляються стійкі енцефалопатичні розлади, парціальні порушення корковий функцій і тяжкі нейродинамічні розлади. У дитини затримка формування предметно-маніпулятивної, мовної, ігрової продуктивної і учбової діяльності.