Основні етапи розвитку античної філософії. Передумови виникнення, характер і особливості давньогрецької філософії

Філософія античності розвивається за умов утвердження зрілих рабовласницьких відносин, встановлення демократії, розвитку контактів з іншими регіонами світу. Розвиток античної цивілізації йшов динамічно і це сприяло і розвитку філософії. Виділяють три основні етапи розвитку античної філософії це:

1. Натурфілософський або рання класика (VII–V ст. до н.е.)

2. Висока класика (V–IV ст. до н.е.)

3. Пізня класика або завершальний цикл античної міфології, що складається з періодів:

· Елліністичної філософії (IV–I ст. до н.е.)

· Олександрійської філософії (I ст. до н.е. – V–VI ст.)

· Римської філософії (I–VI ст.)

Які ж особливості давньогрецької філософії? Характеризується антична давньогрецька філософія узагальненими зачатками наукового знання, спостереженнями за що відбуваються в природі явищами, а також досягненнями культури і наукової думки народів Сходу. Для цього історичного типу світогляду характерний космоцентризм. Природа і стихії — макрокосмос, своєрідні повторення навколишнього світу, людина — мікрокосмос. Це вищий початок, яке підпорядковує собі людські прояви, назване долею. У цьому періоді плідно розвиваються математичні і природно-наукові знання, що призводить, у свою чергу, до унікального поєднання зачатків знання наукового із свідомістю естетичним і міфологічним.

До умов, що сприяв становленню, відноситься, в першу чергу, вільнодумство стародавніх греків, що пояснюється специфічною релігійністю античній Греції: релігійні погляди тут не зв’язувалися з найжорстокішою регламентацією суспільного і індивідуального життя. У греків відсутня каста жерців, що має такий вплив в інших, східних державах. Вірування давньогрецькі не задавали такого ж консервативного, життєвого укладу, як на тому ж Сході. Навпаки, було досить простору для інтелектуального, самостійного пошуку. Для пошуку початку буття. Цікаво не менше й те, що для цього періоду характерна активність, що виражається, крім іншого, у колонізаційних інтенсивному розселенні (починаючи з VII століття до н.е.). У порівнянні з оточували осілими народами, вражає яскраве виділення греків діяльністю, міграційною рухливістю, заповзятливістю. Вони покладаються лише на себе, свої здібності, при цьому виявляючи непідробний, живий інтерес до світу оточуючого.