Сутність та роль домогосподарств в економіці, їх доходи та витрати. Закон Енгеля

Дом. господарств. - економічна одиниця у складі однієї або декількох осіб, яка постачає економіці чинники виробнитва і використовує зароблені на цьому гроші для поточного споживання товарів та послуг. Головні риси дом. госп.: - спільне місце проживання;- спільний бюджет;- спільно ведуть дом. госп.;- узгоджене ухвалення економ. рішень.

Сімья - громадська одиниця, яка склад. мінімум. з двох осіб, які проживають разом, ведуть загальне господарство і повязані між собою подружніми та кровними обовязками, а також обєднані господарським побутом. Домашнє господарство може бути представлене однією людиною або групою людей, які живуть разом, ведуть господарство, обєднані громадським побутом, але не обовязково повязані між собою родинними звязками. Функції дом. господ.:

Постачальника факторів виробництва (праця, земля, капітал, підприєм. талант).

Споживча (споживають основну масу вироблених товарів та послуг).

Виробнича (виробники товарів та послуг для власного споживання).

Демографічна (забезпечення виробника людським капіталом та його відтворення).

Відтворювальна (створення інвестиційного потенціалу країни завдяки заощадженням частини своїх доходів). Доходи дом. господарств. - всі грошові засоби та матеріальні блага, отримані або створені домашніми госп. за певний проміжок часу. Види доходів дом. госп.:

За речовою формою: - грошові;- натуральні (продукти в натур. формі праці товарами, та продукція, створена для власного споживання). 2. За процесами перерозподілу: - первинні (всі надходження, отривані від власності та факторів виробництва);- доход розпорядження (первинні доход та платежі скореговані на суму оборязкових зборів та платежів);

- скориговані доходи розпорядження (розпорядження + сальдо трансфернх платежів).

У залежності від цін: - номінальний (у цінах поточного);- реальний (в цінах базового року). 4. За джерелами отримання: - від праці;- від власності;- не повязані з оцінкою результатів діяльності;- в наслідок використання певних чинників виробництва. Витрати дом. госп.: 1. Витрати на товари щоденного споживання (споживчі товари з очік. терм. використ. до 3-х років.)2. Товари тривалого використання (понад 3 р.).3. Витрати на послуги (комунальні, транспортні, освітні.) Закон Енгеля: Частина доходу, витрачена на продукти харчування є індикатором добробуту, чим менша ця частина, тим вищим є добробут суспільства

15.Рівень та якість життя населення. Диференціація доходів населення. Крива Лоренца. Для характеристики добробуту суспільства використовують показники рівня і якості життя. Рівень життя характеризує розвиток та ступінь задоволення матеріальних, духовних, соціальних потреб. Якість життя відображає ступінь досягнення вищих цінностей людського буття, як в особливому, так і соціальних аспектах, які включають морально-психологічні якості, рівень культури, здоров’я, освіченості. Для оцінки рівня життя використовують поняття «бідність». Бідність – неможливість в результаті недостатності коштів підтримувати спосіб життя, властивий певному товариству, в певний період часу. Абсолютна – відсутність доходу, необхідного для забезпечення мінімуму фізіологічних потреб. Відносна – дохід, що не перевищує 40-60% середнього доходу громадян в країні. Рівень доходів домашнього господарства не має бути нижчим за прожитковий мінімум.Відмінності в рівні доходів на душу населення або одного зайнятого, називають диференціацією доходів. Показники диференціації доходів населення: 1. Розподіл населення за рівнем середньо-дешевих доходів. 2. Розподіл загального обсягу грошових доходів за різними групами населення. 3. Децильний коефіцієнт диференціації доходів, який демонструє у скільки разів мінімальний дохід 10% найбільш багатих верств населення перевищує максимальний дохід 10% найбільш бідних верств населення. 4. Коефіцієнт фондів, характеризує у скільки разів доходи 10% найбільш бідних верств населення нижче доходів 10% найбільш багатих. 5. Коефіцієнт диференціації заробітної плати – співвідношення найбільшого та найменшого рівнів заробітної плати між регіонами, професіями, галузями, всередині галузей та підприємств. 6. Коефіцієнт концентрації доходів – індекс Джині та крива Лоренца .K_G = S_OABCDE / S_OEF Бісектриса ОС – лінія абсолютної рівності розподілу доходів, яка відображає теоретичну можливість абсолютно рівного розподілу доходів та показує, що будь-який відсоток сімей отримує відповідний відсоток доходу. Крива OABCDE – крива Лоренца, яка відображає фактичний розподіл доходу. Заштрихована площа вказує на ступінь нерівності розподілу доходів, і чим вона більше, тим більшим є ступінь нерівності доходів. Коефіцієнт концентрації доходів (K_G) відображає величину відхилення фактичного розподілу доходів населення від лінії їх рівномірного розподілу.

16.Недоліки ринку і необхідність сполучення ринкового механізму з державним регулювання економіки. Економічні функції держави, види та інструменти економічної політики. Недоліки ринку: 1. циклічність розвитку економіки, економісні кризи та наслідки: високі темпи безробіття та інфляції. 2. послаблення конкуренції та поширення монополії 3. Ринок не в змозі врахувати і задовільняти потреби у суспільних благ – товари та послуги, в яких не зацікавлені прив підприємці, які можуть споживатися багатьма особами не залежно від того можуть або ні окремі особи сплачувати за них. 4. Ринок призволить до появи зовнішніх ефектів – вигод або втрати переливів. У вигодах або втратах від вир-ва та споживання 3х осіб, які не виробляють і не купують певний вид тов. та послуг. 5. Ринок не в змозі ефективно розподіляти рес. між поточним та майбутнім споживанням. 6. Ринок не забезпечує перерозподіл доходів тим самим створює майнову диференціацію населення(багаті та бідні). Таким чином у ринковій системі багато недоліків, проте світовий досвід доводить, що її недоліки перекривають її переваги. До того ж суч сусп. навчилось зменшувати недоліки ринкового господарювання за допомогою держ. Регулювання. Держ. регулювання економіки – сфери діял. держави для цілеспрямованого впливу на поведінку учасників ринкових відносин з метою досягнення поставл. цілей. У ринковій системі багато недоліків, проте світовий досвід доводить, що її недоліки перекривають її переваги. ДержРег спрямоване на виконання наступних глобал. Функцій: 1. Ефективність 2. Справедливість 3. Стабіл Детальніше функції держави: 1. Забезпечення правової бази. Обґрунтування правил гри госп. діял-ті та контроль за їх виконанням. 2. Забезпечення економ безпеки – здатності націонал економіки до поширеного відтворення для задовол потреб населення країни, протидій негативним внутр. Та зовн факторам, забезпеч конкуренції ренто здатності на світ ринку. 3. Створ та забезпеч макроекономіч стабільності країни – держ повинна зменш циклічні коливання економ активності, сприяти економ зростанню, стабільності цін, досягнення повної зайнятості. 4. Захист конкуренції, контроль за природними монополіями та антимонопол законод-во. 5. Фінансування вир-ва сусп. Благ та посл. 6. Регулювання зовнішніх негативних ефектів. 7. Розподіл та пере= ресурсів з метою збереження вичерпних рес та змін структури нац. економіки. 8. Перерозп. доходів насел. з метою захисту малозабезп. верств насел. шляхом оподаткув та трансфертних платежів. Методи держ. регулювання економіки: 1.Прямі (адміністративні) які діють безпосер. На функціонування суб’єктів ринку. В межах кожного методу викор інструменти, засоби за доп яких мб реалізовані цілі та завдання, що стоять перед держ. Приклад: нормативно-правові акти, цільові комплексі програми, держ закупівлі, централізовано встановлені ціни, нормативи, ліцензії, та квоти. 2.Непрямі екон методи, - коли регулюється поведінка суб’єктів ринку шляхом створення певного економ. Середовища та використання інструментів відповідної економ політики Економіч. політика – це сист заходів за доп яких контролюється економ поведінка суб’єктів економіки і здійснюється вплив на них. Приклад: інструменти бюджетно-податкової, грошово-кредитної, інвестиційної, амортизаційної, інноваційної, структурної зовн-економіч. політики тощо.

17.Сутність, структура та закономірності розвитку світового господарства. Форми міжнародних економічних відносин. Світове госп-тво – це сукупність нац. економік, які знаходяться у тісній взаємодії і підвласні об’єктивним законам ринкової економіки.

Сучасні хар-ки СвітГосп: - активний процес переміщення факторів вир-тва, який передбачає ввезення та вивезення капіталу, роб сили, прир ресурсів та технологій

-розвиток міжнар форм вир-тва на під-вах, які розташовані у декількох країнах у межах транс-національних корпорацій-перехід до ек-ки відкритого типу та створ. міжнар. об’єднань- формування міжнар. валюти і кредитно-банківської системи

-розв. світової інфраструктури- стовр. міжнар. і нац. інститутів, які координують міжнар. економ. Відносин. Субєкти світового госп-ства: -регіональні обєднанні та інтеграційні співтовариства-міжнар. та транс-національні корпорації-міжнар. фінансові, торгові та ін.. організації. Структурні елементи: 1. за факторною ознакою (ринок товарів, капіталів, роб сили, технологій, ін.-ції) 2. за центром (промислово розвинені країни з ефективним ронковим госп-твом, які розв на принципах соц. ринкового госп-тва)3. за периферією (країни які мають сировинну орієнтацію, відносно низький рівень розв ек-ки). Групи країн у свтовій ек-ці: 1) розвинені, з ринковою ек-кою 2) країни що розвиваються 3) з перехідною ек-кою Міжнародні економ відносини – це комплекс відносин між суб’єктами СГ, окремими країнами, їх регіональними обєднаннями, окремими п-вам і транс-нац корпораціями. Форми міжнар відносин: -міжнар. торгівля-міжнар рух капіталу (вилучення капіталу з нац. обороту однієї країни і переміщ його у виробничий процес ін. країн)-міграція роб. сили -міжнар вир-тво (форми: спільна координація вир-тва та збуту; спільні п-тва; підрядне будівництво)-міжнар науково-техн. співпраця (спільна розробка та розв науков-техн ідей)-міжнар валютні та розрахункові відносини (економ. стосунки, пов’язані з ф-нням світових грошей і сферою міжнар рахунків і валютних ресурсів)

18.Міжнародна економічна інтеграція та глобалізація. Сутність та шляхи вирішення глобальних проблем. Інтеграція – процес взаємодії нац. госп-ств шляхом формування якісного нового середовища в регіональному масштабі. Види інтеграції: глобальний (міжнар. інститути і організації); регіональний (регіональні ринки); локальний (зв’язки між країнами, транс-націонал. корпорації) Форми регіональної інтеграції: 1)зона вільної торгівлі (вільна торгівля всередині союзу зі збереж. власних тарифів стосовно третіх країн) 2)митний союз (ввод. тарифи відносно третіх країн)3)спільний ринок (вільне переміщ факторів вир-тва)4)економ союз (узгодженість в економ політиці, соц.. та валютній сферах)

5)повна інтеграція (єдина економ політика і валюта) Шляхи інтеграційних процесів: еволюційний (еволюція розв потреб людства і НТП); прискорена інтеграція (міжтериторіальні обєднання) Причини, які заважають входженню України як рівноправного партнера у світове госп-ство: низька конкурентоспроможність вітчизняної продукції на світовому ринку; перевага в укр. експорті паливно-сировинної групи товарів; низька частка кстанкування, об’єктів інтелектуальної власності; відсутність стабільного законодавства, необґрунтована зовн-економ діял-ть. Риси глобальних проблем: мають загально світовий хар-тер; залишаються невирішеними, створ загрозу світу; потребують рішучих дій світового товариства. Види гл.пр: 1. проблеми взаємодії природи і товариства (збереж. навкол. середовища, освоєння космосу, світового океану) 2. громадські проблеми (стосунки між державами, економічні кризи, воєнні дії) 3. проблеми розв людини і забезпечення її майбутнього (проблеми урбанізації, боротьба з епідеміями і важкими захворювання)