Періодизація історії середніх віків

Термін С.В.-зявився на прик.15ст.ввів Клавіо Вьондо,,Історія від падіння Риму”-період лежить між епохою Відродження і античності. Келєр Йоган-жив на прик.15ст.,ввів в термін в періодизацію всес.історії.Також ставився негативно до С.В.С.В.-період виникнення розквіту і занепаду феодальних відносин на терит.країн Зх.Є.і Візантії. Історія середніх віків звичайно поділяють на три великих періоди: раннє середньовіччя, розвинене (або класичне) середньовіччя й пізнє середньовіччя. Хронологічні рамки основних стадій розвитку середньовічного суспільства й держави різні історичні школи визначають неоднаково. У Західній Європі та США раннє середньовіччя датують переважно V — серединою XI ст.; класичне середньовіччя — серединою XI— XIV ст.; пізнє середньовіччя — XV ст. Початком історії середніх віків традиційно вважають падіння Західної Римської імперії (476 p.), а кінцем — відкриття Америки Х.Колумбом (1492 р.). У вітчизняній історіографії раннє середньовіччя датують V — серединою XI ст. То був час формування феодального ладу, феодальної роздробленості й поширення на всю Західну Європу впливу католицької церкви як основної ідеологічної сили в середньовічній Європі. Класичне середньовіччя датують періодом із середини XI до кінця XV ст. Це був час розквіту феодалізму, появи і розвитку середньовічних міст, виникнення станових монархій. Нарешті, пізнє середньовіччя датують XVI — першою половиною XVII ст. Для цього періоду характерні: розкладання феодального способу виробництва і зародження капіталістичних відносин на Заході, виникнення національних держав, Великі географічні відкриття, Високе Відродження, Реформація, початок наукової революції, затвердження абсолютизму, перемога буржуазної революції в Нідерландах. Деякі історичні школи відносять XVI—XVIII ст. до так званого «раннього нового часу» — перехідного періоду від феодалізму до капіталізму, від середньовіччя до нового часу.