2015-09-06
1731
1)Романістична теорія, прихильники: Пьєрі, Гільзо, за нею місто «перейшло» з античного періоду
2)Вотчинна теорія – місто виникло на основі великої феодальної вотчини, основою для цієї теорії стала політико-економічна теорія;
3)Маркова теорія – німці вважають, що місто виникло на основі устрою сільської общини –марки;
4)Бургова теорія – місто виникло як добровільний союз міщан, які поселилися поблизу укріпленого замку – бурга;
5)Ринкова теорія – місто виникло навколо ринку, з іншої сторони – засновниками міста виступили купці.
Лекція: середні віки. Викладач:професор Стародубець.Г.М
70. Візантія в добу Юстиніана І. „Кодекс громадянського права”
Період правління Юстиніана I відзначився найбільшим розквітом і посиленням Візантії. Саме в цю добу Візантія досягла найбільших розмірів. Сам Юстиніан походив із селян, але завдяки дядьку зробив блискучу кар`єру, завдяки якої він згодом став імператором. У своїй особі він поєднував як позитивні риси (енергійність, уважність) так і негативні (зверхність, підступність, лицемірність), крім того на його політику значно впливала дружина – Теодора. За правління Юстиніана Візатія постійно воювала. Спочатку це була війна із Персією, після декількох великих битв правителі цих держави уклали «Вічний мир», що дещо владнало ситуацію на сході. Вже у вересні 553 року Юстиніан І впевнено йде на королівство вандалів в Африці, користуючись вдалою ситуацією. Саме в той час королівство вандалів було як ніколи слабке через послаблення стосунки з остготами в VI ст., котрі поступово ще більше занепадали за активного сприяння візантійської дипломатії. Проте колишнє королівство вандалів стало для імператора головним болем, адже там постійно відбувались заколоти та повстання, попри активну реформаторську політику в регіоні. Наступним етапом у зовнішній політиці Юстиніана І став Захід, в першу чергу ж остготи. поступово було окуповано Далмацію, Сицілію, Неаполь, Рим, Піцен, Мілан, останньою впала Равенна у 540 році, а Італія була названа римською провінцією. Проте до 551 готський король Тотіла відвоював значні території, залишивши Візантії лише декілька плацдармів на узбережжі Італії, проте цього виявилось достатньо, щоб молодий талановитий полководець-євнух Нарсес розбив готів у фінальній битві біля підніжжя гори Везувій(533 році), відновивши візантійський вплив у регіоні та знищивши остготське королівство. Також Юстиніан І підкрипив західне узбережжя Іспанії та південні береги Галлії. Проте головні інтереси імператора все-таки були на Сході, у Фракії та Малій Азії. Активна зовнішня політика на Заході зумовила послаблення позицій на східних кордонах Візантії, що зумовило початок нової війни з Персією в 540 році. Бої велися від Колхіди на узбережжі Чорного моря до Месопотамії та Ассирії. Одразу ж персам вдалось розграбувати Антіохію та ряд інших міст, проте грекам вдалось відкупитись. Правління Юстиніана І ознаменувалось активною дипломатією, котра була направлена на створення союзів з одними державами чи то племенами проти інших. Це допомагало підтримувати необхідний баланс сил на кордонах імперії, а також сприяло проведенню успішних воєнних кампаній. Проте подібні дії мали і негативні наслідки для Візантії: зростаючі виплати союзним племенем лягли значним тягарем на державну казну. За правління Юстиніана І особливого розмаху набуває будівництво. За словами Прокопія будь-яке земельне володіння було укріплене фортецею або ж поблизу нього був військовий пост. Бажаючи перевершити самого Соломона і його легендарний Єрусалимський храм, Юстиніан наказує побудувати в Константинополі, на місці зруйнованого пожежею старого храму, найграндіозніший собор Візантії — собор Святої Софії. Зовнішньополітичні амбіції Юстиніана І змушували його продоводити внутрішні реформи. Найбільш вдалою та популярною вважається кодифікація права. Імператор прагне централізації влади, запровадження єдиної форми суспільного устрою та непохитного авторитету монарха. Таким чином, у світ виходить «Кодекс Юстиніана» в 12 томах (529–534 рр.) Юстиніан цікавився питаннями релігії і вважав себе теологом. Будучи пристрасно прихильним православ'ю, він боровся з язичниками і єретиками. В Африці та Італії від нього постраждали ариане. До апокрифам, які заперечували людську природу Христа, ставилися з терпимістю, оскільки їх погляди поділяла Феодора. Кодифікація права. Більш плідними виявилися колосальні зусилля, докладені Юстиніаном до розробки римського права. Римська імперія поступово відмовилася від колишньої жорсткості і негнучкості, так що все в більших (бути може, навіть надмірних) масштабах в розрахунок стали прийматися норми т.зв. " Права народів " і навіть "природного права". Юстиніан вирішив узагальнити і систематизувати цей великий матеріал. Роботу налагодив видатний юрист Трибоніан з численними помічниками. У результаті на світ з'явився знаменитий Corpus iuris civilis (" Звід цивільного права»), що складається з трьох частин: 1) Codex Iustinianus («Кодекс Юстиніана»). Вперше його видали в 529, але незабаром він був значно переглянутий і в 534 отримав силу закону - саме в тій формі, в якій ми його тепер знаємо. Сюди увійшли всі представлялися важливими і що зберігали актуальність імператорські постанови (constitutiones) починаючи з імператора Адріана, який правив на початку 2 в., У тому числі 50 постанов самого Юстиніана. 2) Pandectae або Digesta (" Дигести "), підготовлена в 530-533 компіляція поглядів кращих правознавців (в основному 2 і 3 ст.), Забезпечена поправками. Комісія Юстиніана взяла на себе працю з примирення різних підходів юристів. Законодавчі норми, описані в цих авторитетних текстах, стали обов'язковими для всіх судів. 3) Institutiones (" Інституції ", тобто " Основи") підручник права для студентів. Підручник Гая, юриста, який жив у 2 ст. н.е., був осучаснений і виправлений, і з грудня 533 цей текст увійшов в навчальні програми. Вже після смерті Юстиніана були опубліковані Novellae (" Новели "), додаток до "Кодексу ", де містяться 174 нових імператорських постанов, причому після смерті Трібоніана (546) Юстиніан видав лише 18 документів. Більшість документів складено на грецькому, який набув статусу офіційної мови.
