Державний устрій Франції в ХІІІ ст. Реформи Людовіка ІХ Святого

Святого Період 13ст. – це період становлення Франції як сильної Європейської держави. В цей час територія Франції значно збільшилася. Продовжувався розвиток і становлення феодалізму у Франції, але саме в цей час почалася боротьба королів за верховну владу над усима васалами. Тепер вже король не був першим серед рівних, а став «государем» всих земель і васалів, що належали Франції. Васали як і раніше становили значну силу у Франції, володіли великими регіонами, але вже такої могутності як колись не було. Королі посилювали свою владу, особливо у цьому відзначився Людовік IX Святий. Він був активним політиком, організував два хрестових похода, приєднав землі, що раніше належали англійцям, а також відзначився реформаторською діяльністю. Людовик не ворогував з системою феодалізму і поважав права васалів, хоча був уже не першим між рівними, а государем. Багато зробив Людовік для реформи суду і судового провадження. Недоліки феодального ладу, не допускати верховного суду в королівстві, Людовик усунув, встановивши як загальний принцип право втручання короля у справи підданих. Людовик заборонив судовий поєдинок і приватні війни; незадоволені рішенням місцевих судів отримали право апеляції в королівський суд. Людовик вселяв необмежену довіру: на його рішення віддавали свої суперечки навіть іноземці. Збереглася розповідь про те, як Людовик після Служби Божої виходив з палацу, сідав під дубом і вислуховував скарги всіх. За Людовіка судова влада короля значно розширилася; центральним судовою установою став паризький парламент, що складався з перів і юристів. Усі галузі адміністрації перебували під пильним наглядом Людовіка. Великим впливом користувалися легісти, діяльність яких сильно сприяла розширенню королівської влади. За Людовіка був складений звід постанов звичаєвого права і законів, виданих в його царювання («Etablissements de St. Louis»). Людовик з гідністю захищав інтереси Франції від домагань Риму. Французьке духовенство стояло більше за Людовика і за інтереси світської влади, ніж за папський престол. У березні 1269 Людовик оприлюднив «Прагматичну санкцію», який огороджує незалежність французької церкви від Риму, знищувалися грошові побори і внески на користь римського двору і т. п. Під час боротьби Фрідріха II з Інокентієм IV Людовик відкрито засуджував дії тата.