Оптимізація структури капіталу підприємства по критерію максимізації рентабельності власних засобів і мінімізації рівня фінансових ризиків

Оптимальна структура капіталу являє собою таке співвідношення використання власних та позичкових коштів, при якому забезпечується найбільш ефективна пропорційність між коефіцієнтом фінансової рентабельності та коефіцієнтом фінансової стійкості підприємства, тобто максимізується його ринкова вартість.

Власний капітал має свої переваги та недоліки (рис. 10.2).

Рис. 10.2. Переваги та недоліки власного капіталу.

Всі форми позикового капіталу, що використовуються підприємством, є його фінансовими зобов’язаннями, які належать до погашення у передбачені терміни. Основні переваги та недоліки позикового капіталу наведені на рис. 10.3.

Так як обсяг власних фінансових ресурсів формується на попередньому етапі, загальна сума власного капіталу може бути визначена попередньо. По відношенню до неї розраховується коефіцієнт фінансового левериджу (коефіцієнт фінансування), при якому його ефект буде максимальним. З урахуванням суми власного капіталу в майбутньому періоді та коефіцієнту фінансового левериджу розраховується граничний обсяг позикових коштів, який забезпечить ефективне використання власного капіталу та мінімізує рівень фінансового ризику.

Рис. 10.3. Переваги та недоліки позикового капіталу.

Визначення загальної потреби в капіталі. Для розрахунків приросту капіталу в ув’язці з іншими показниками може бути використана модель фінансової підтримки економічного зростання, що дозволяє оптимізувати основні пропорції, пов’язані з приростом обсягу реалізації продукції в майбутньому періоді. Ця модель має наступний вигляд:

ЧП ПК

Кn х ── х (1 + ──)

РП СК

∆РП

─── = ──────────────,

РП А ЧП ПК

── - Кn х ── х (1 + ──)

РП РП СК

де ∆РП

─── - заданий темп економічного зростання, що визначається рівнем

РП приросту продаж продукції;

∆РП – приріст суми реалізації продукції в плановому періоді;

РП – сума реалізованої продукції в звітному періоді;

Кn – коефіцієнт капіталізації прибутку, виражений десятковим дробом;

ЧП – загальна сума чистого прибутку підприємства;

СК – сума власного капіталу, що використовується;

ПК – сума позикового капіталу, що використовується;

А – загальна сума активів (капіталу) підприємства.

Оптимізація структури капіталу за критерієм мінімізації його вартості заснована на оцінці вартості власного і позикового капіталу при різних умовах залучення і здійсненні багатоваріантних розрахунків середньозваженої вартості капіталу.

Оптимізація структури капіталу за критерієм мінімізації рівня фінансових ризиків пов’язана з процесом диференційованого вибору джерел фінансування різних складових частин активів підприємства. У цих цілях всі активи підприємства поділяються на такі групи: позаобігові активи, постійна та змінна частини оборотних активів.

Питання для самоконтролю і самопідготовки

1. Класифікація капіталу підприємства.

2. Характеристика складових власного капіталу підприємства.

3. Принципи політики управління власним капіталом.

4. Основні задачі щодо успішної реалізації розробленої політики формування власних фінансових ресурсів підприємства.

5. Поняття дивідендної політики.

6. Основні етапи формування дивідендної політики.

7. Типи дивідендної політики.

8. Послідовність дій застосування механізму розподілу прибутку підприємства у відповідності з обраним типом дивідендної політики.

9. Етапи управління емісією акцій.

10. Основні елементи позикового капіталу та їх характеристика.

11. Визначення вартості елементів позикового капіталу.