Расчет объема производства

Суточную потребность в матеріалах определяют на основе производственной программы предприятия и фондовой нормы рас хода материала.

Потребность в матеріалах определяют в погонних метрах на наиболее часто встречающиеся ширины их с кромками. Потребное количество материалов рассчитывают отдельно для деталей из основной ткани, підкладки, приклада, отделки и утепляющих материалов. Расчет ведут по формуле:

С=Н∕Ш ∙ М=ФМ

8. Розкрити та пояснити спільні і відмінні риси конвеєрного потоку та потоку малих серій, навести схеми потоків.

Конвеєрний потік – це потік з регламентованим ритмом роботи, що створюється суворим узгодженням часу комплектуванням операції по ходу технологічного процесу і переміщенням н/фабрикату і деталей за допомогою транспортера. Це потоки середньої та великої потужності.

ПМС – це потоки з нерегламентованим ритмом роботи. Є транспортер який тільки який тільки доставляє виконавцям коробки з н/фабрик., переміщуючи їх по замкнутому колу.в цих потоках операції комплектуються по технологічній доцільності без обов’язкового дотримування Т.П. це потоки середньої та малої потужності.

КП тільки одиничний запуск. В ПМС запуск циклічний та послідовно-асортиментний.

В КП час проходження коробки біля робочого місця строго регламентується з часом виконання операції, а ділянка де проходить коробка біля робочого місця визначається обхватом руки.

В ПМС швидкість транспортера 6-8 м/хв.,завдяки переміщенню коробки по замкнутому контуру можливий повторний пробіг коробки звідси випливає,що при зміні асортименту не потрібно перебудовувати потік. На роб.місцях знаходяться резервні коробки для безперебійної роботи. Більш повно використовується індивідуальна прод.праці робочого. Спрощується розрахунок потоку так як можливі повернення. Повна специфікація роб.місць, найвищий коефіц.викор.обл..

Недоліки ПМС: велике незавершене виробництво,потребує високої кваліфікації і свідомості працюючих, збільшення витрат часу на обробку виробу на 8-10 %

Недоліки КП: одиничний запуск, строгий ритм, строге виконання Т.П, складний розрахунок потоку та схеми поділу праці.

9. Надати порівняльний аналіз розрахунку конвеєрного потоку з послідовно-асортиментним та циклічним запуском.

10. Розкрити сутність послідовного, послідовно-асортиментного та циклічного запусків моделей в швейних потоках.

Завдання:

1. Циклічний запуск в конвеєрних потоках швейних цехів.

2. Розрахунок агрегатних потоків швейних цехів.

3. Розрахунок потоків малих серій швейних цехів.

1. Розрахунок агрегатно-групових потоків швейних цехів.

АГП – це потік з вільним ритмом роботи з паралельною обробкою деталей та та вузлів з між операційною передачею напівфабрикату пачкою за допомогою без приводних транспортних засобів. Це різновид секційних потоків який складається в більшості випадків з трьох секцій(заготовча, монтажна, оздоблююча). Заготовча секція складається з груп. Комплектування в групи вузлів йде за такими принципами:однотипність технолог.прийомів,однорідність обладнання, однорідність засобів малої механізації. запуск в АГП тільки пачковий.

Від розміщення робочих місць одне відносно іншого значно залежить ефективність роботи всього потоку.

Планування потоку – це схема розташування взаємопов’язаних між собою транспортними засобами робочих місць потока на площині.

Особливостями розрахунку АГП є попереднє комплектування робітників в заготовчій секції.

При розрахунку потоку витрати часу на Т.О. беруть з нормативів при роботі з пачками. У дані нормативи вносяться поправки на уточнення по окремим операціям з урахуванням характеру їх виконання. Розрахунок АГП зводиться до визначення кількості робітників в заготовчій секції і до розрахунку основних умов узгодження. τ= Твир/кр; t_оп =(0,9/1,15)τк

3. УПРАВЛІННЯ ЯКІСТЮ ШВЕЙНИХ ВИРОБІВ ТА ЕКСПЕРТИЗА ЯКОСТІ ШВЕЙНИХ ВИРОБІВ

1. Контроль якості продукції на стадії розкрійного виробництва. Об’єкти контролю, засоби контролю та критерії якості.

На стадії розкрійного виробництва застосовують такі види контролю продукції: самоконтроль, взаємоконтроль, періодичний контроль та між операційний контроль. Об єктами контролю є якість робочих лекал та трафаретів, якість настилання та розкроювання матеріалів, дотримання заданих допусків у розмірах деталей крою, а також правильність комплектування розкроєних деталей.

Повірка робочих лекал має проводитись не рідше одного разу на місяць за лекалами-еталонами та табелем мір. Допустимі відхилення від розмірів лекал-еталонів становить ±1мм по кожному зрізу.

Неправильне настилання текстильного полотна може спричиняти такі дефекти деталей крою:

1. Через надмірне розтягнення чи натягнення може бути завуження або підкорочення деталей;

2. перекос полотна під час розправлення полотна при настиланні може дати перекіс деталей;

3. при настиланні полотен лицем до лиця може бути незбіжність малюнку у парних деталях;

4. спотворення контурів деталей через неправильне вимірювання полотен по краю настилу, або невірне розташування зарисовки розкладкил лекал на настилі.

Особливу увагу приділяють контролю якості крою, при цьому дотримуються таких вимог:

1.напрямок розташування ворсу;

2.напрямок малюнку;

3. деталі з матеріалів із значним розміром малюнку, повинні бути викроєні так, щоб правий та лівий бік виробу був симетричний за малюнком і він має бути збережений на відкритих частинах виробу.

4. не припускається різнотон в деталях;

5. спинку і перед виробу з тканин з малюнком викроюють так, щоб їх середини співпадали з центром основного малюнку, у виробах з матеріалів у великий горох мають проходити через центр гороху. Середина усіх деталей виробів з тканин у смугу повинні співпадати з серединою центральною смуги.

При розкроюванні деталей припустимі відхилення по зрізам:

1.±1мм для плечових зрізів, зріз у проймі, коміру, горловини, окату рукавів;

2. ±2мм для бокових зрізів, зріз посередині спинки, ліктьового та переднього зрізу рукавів,зрізу накладних кишень, тощо;

3. ±3мм для низу рукавів,пілочки та спинки, зрізу деталей підкладки, або прокладок.

Контроль якості деталей крою за розмірами проводять вибірково. Його здійснюють порівнянням деталі з лекалом і візуальним визначенням величин відхилень по різним зрізам. Для цього верхню, нижню та деталь з середини пачки крою укладають окремо на стіл та накладають на них лекало, суміщуючи лінію поздовжнього напрямку на лекалі з напрямком ниток основи у деталі і найбільш відповідальні зрізи деталі та лекала. У разі виявлення неточностей у розмірах деталей, що перевищують припустимі відхилення, перевіряють усі деталі пачки. За отриманими результатами оцінюють якість деталей усього настилу. Відповідність викроєних деталей заданим лінійним розмірам можна перевіряти за допомогою засобів вимірювання – металевою лінійкою чи рулеткою.

Контроль якості крою на стадії розкрійного виробництва завершується перевіркою наявності усіх деталей для конкретного швейного виробу: деталей верху, підкладки та докладу. Результатами між операційного контролю і періодичного контролю по кожному з виконавців технологічних операцій заносять до контрольної карти, у якій фіксують виявлені дефекти та їх кількість, зазначають дату перевірки та особу, що провела контроль. У контрольній карті також відмічають результати взаємоконтролю. Типовими дефектами крою, у загальному випадку, є: різнотон, неточне дублювання, помилки в нумерації, дефектний крій, перекіс тканини.

До швейних цехів крій має передаватися з відміткою про якість у контрольному листку, що є супроводжуючим документом до кожної пачки крою. Крім того, контрольні карти та контрольні листки підлягають аналізу, що дає можливість своєчасно виявляти причини виникнення дефектів, з метою корегування.

2 Контроль якості продукції на стадії пошивного виробництва. Об’єкти контролю, засоби контролю та критерії якості.

На цьому етапі використовують: -вхідний контроль якості крою.Для цього перевіряється 1,3,та останні деталі в пачці крою.Повернення крою реєструється в журналі. _міжопераційний контроль напівфабрикатів,який проводять контролери ВТК(відділ технічного контролю); -самоконтроль та взаємоконтроль спрямований на підвищення відповідальності виконавців за якість виконаної операції.У процесі перевірки якості продукції користуються органолептичними та вимірювальними методами контролю,для цього встановлюють відповідність продукції умовам стандартів,зразку еталону,конфекційній карті. Обєктами контролю для пілочки: якість строчки;симетричність передніх виточок;рельєфів;бокових частин пілочок;швів;виточок. Для спинки: якість строчок та оздоблювальних швів;симетричність рельєфів і виточок у плечових зрізах спинки,відбивання швів і виточок після ВТО. Для рукавів: якість строчок,довжина і ширина рукавів,відбивання швів,ширина підгину низу рукавів,рівність кутів шлиць. Для кишень:якість строчок,якість оздоблюваних строчок на клапані та листочці,якість скріплення кутів,ширина клапанів,рамок та листочок,симетричність розташування кишень,довжина входу в кишеню,полиск ВТО. Для коміра:якість строчок,якість зєднання верхнього та нижнього дет.комірів,симетричність кінців коміра.Для оброблених бортів та низу:симетричність уступу лацканів і довжина крою бортів,ширина підгину низу,суміщення швів по низу виробів при підгині низу. Для зшитих плечових швів і коміра,з’єднаного з виробом:якість строчок,симетричність плечових швів,симетричність кінців коміра,правильність посадки пілочки і нижньої деталі коміра. Для вшитих рукавів:правильність зєднання рукавів з виробом,симетричність розташування відносно пілочки,відхилення рукавів вперед чи назад,правильність розподілу посадки .Для оброблених обметаних петель:якість обметаних строчок,наявність закріпки,відстань від краю борта,відстань між петлями. Для волого теплової обробки: комплектність деталей у виробі згідно з технічним описом на модель,якість чищення від виробничого сміття,якість прасування виробу,якість намітки для пришивання ґудзиків.Для пришивання ґудзиків:якість і надійність пришивання,правильність розміщення ґудзиків відносно розташування петль.Міжопераційний контроль може бути:суцільним та вибірковим.Крім цього операції поділяються на посилений контроль та звичайний.Операції,що дають ¾ від загально числа дефектних одиниць,відносяться до операції посиленого контролю,крім того до них можуть входити операції від яких залежить зовнішній вигляд виробу.Періодичному або вибірковому підлягають 5-10 одиниць з кожної операції.

3 Визначення сорту швейних виробів різного призначення. Неприпустимі виробничі дефекти.

Швейні вироби та 2-го сорту. Сорт швейного виробу залежить від наявності дефектів, посадки виробу на фігурі. Дефекти швейних виробів поділяють на 3 групи: дефекти зовнішнього вигляду та посадки на фігурі, промислові – швейні дефекти та дефекти використаних матеріалів. До неприпустимих виробничих дефектів у шв. виробах 1-го та 2-го сорту відносяться:

-розходження пілочок, шлиць чи зайвий захід однієї пілочки на іншу, або шлиці одна на іншу;

- надлишковий натяг (або вільність) лацканів, підбортів, горішнього коміра, відкритих частин манжетів, планок, горловини;

- перекоси, заломи;

- відхилення рукавів вперед чи назад, неправильний розподіл посадки рукавів, зкривлення швів вшивання рукава;

- неправильне зєднання підкладки чи прокладки з верхом виробу, що викликає деформацію деталей чи всього виробу;

- різниця в кольорі ниток і матеріалу;-

- вкорочення однієї сторони шлиці по відношенню до іншої;

- обриви ниток в оздоблюючих строчках;

- відсутність у виробах прокладкових матеріалів, що передбачені технологією;

- деформація матеріалів по лінії швів;

- невідповідність підкладки і деталей верху по розмірам;

Готові швейні вироби приймаються партіями, яка складається з сукупності одиниць продукції з однією назвою та однаковим позначенням виготовленої в однакових умовах і протягом визначеного проміжку часу ДСТУ ISO2859.0-2001. Під час приймання виробів застосовують наступні види технічного неруйнівного контролю: суцільний та вибірковий; вимірювальний та органолептичний. Головна мета вибіркового контролю впевнитися, що виробник постачає партію продукції з якістю, яка не гірша за спільно узгоджений рівень. При вибірковому приймальному контролі можуть бути застосовані два методи: контроль за кількісною ознакою; контроль за альтернативною ознакою (обсяг вибірки та приймальне число).

4 Номенклатура стандартів на продукцію швейної галузі. Нормативні вимоги до швейних виробів різного призначення.

Стандарт - нормативий документ,що встановлює для загального і багато разового застосування правила,настановчі вказівки з метою досягення оптимального ступеня впорядкованості у певній галузі. Розробляють стандарти у встановленому порядку,вони повинні групуватися на узагальнених досягненнях науки,техніки та практичного досвіду.Стандарти розподіляють на міжнародні, регіональні,національні та відомчі.Міжнародний та регіональний стандарт –це стандарт прийнятий відповідно міжнародною чи регіональною організацією з стандартизації.Їх позначка з індексу,цифрового позначення та відокремленого двокрапкою року затвердження стандарту.Якщо цифрове позначення стандарту містить тире,то це означає,що стандарт має декілька складових і ця цифра відокремлена вказує на його номер складової.ISO-міжнародний стандарт;ЕN-для регіональних європейських стандартів.Наприклад: ISO 9000:200O;

ISO 10011-3:1991; EN 292-1:2001; До регіональних стандартів відносяться міждержавні стандарти(ГОСТ).Показники міждержавних стандартів складається з індексу(ГОСТ),реєстраційного номеру та відокремлених тирем двох останніх цифр року затвердження.Починаючи з 2000 року –рік проставляється повністю.Наприклад:ГОСТ 10581-91 ”Издепия швейные.Маркировка,упаковка,транспортирование и хранение»; ГОСТ 30736-2001”фурнитура для изделий легкой промышлености”.Якщо стандарт входить до комплексу стандартів,то в його реєстраційному номері перші цифри з крапкою визначають комплекс стандарту.Наприклад:ГОСТ 15.007-88 «Система розробки і постановки продукції на виробництво.Продукція легкої промисловості“.Національні стандарти приймаються національними органами з стандартизації кожної держави світу.Позначення ДСТУ аналогічне позначенню міжнародних,але починаючи з 2003 року,рік ухвалення у познаці ДСТУ відокремлюється не тире,а знаком “ двокрапка”.Наприклад:ДСТУ 3998-2000 Матеріали та вироби текстильні,трикотажні, швейні та шкіряні. ДСТУ 1.3:2004 Національна стандартизація.Значна увага приділялася гармонізації чинних в У-ні стандартів з міжнародними та регіональними стандартами.Наприклад:дер-ний стандарт У-ни,що оформлений на підставі застосування тексту міжнародного стандарту ISO 9000:2000 повинен позначатися-ДСТУ ISO 9000:2001.В 2001 році міжнародні і регіональні стандарти прийняті як національні,позначаються із зазначенням ступеня відповідності: “ ідентичний”чи (IDT); «модифікований” (MOD); “ нееквівалентний”(NEQ).Вимоги нормативної документації спрямовуються таким чином,щоб їх дотримання гарантувало високий рівень якості продукції.

5 Сертифікація та оцінювання відповідності продукції.

Підвищення вимог до якості продукції, процесів і послуг в умо­вах гострої конкуренції зумовило потребу у перевірці та підтверджен­ні відповідності якості продукції або послуг нормативним документам. Одним із ефективних методів, який застосовується у світовій практиці для проведення робіт у цьому напрямку, є сертифікація. Вона дозволяє на основі випробувань продукції в спеціалізованих лабораторіях (центрах) забезпечити захист прав споживачів цієї продукції шляхом отримання ними вірогідної та об'єктивної інфор­мації про її властивості, характеристики та відповідність нормативній документації, незалежно від того, коли, ким і де вона виготовлена. Мета сертифікації - захист споживачів від неякісної про­дукції.

Особливістю сертифікації є те, що свідоцтвами, які юридично засвідчують відповідність продукції вимогам нормативної докумен­тації, служать сертифікат відповідності та знак відповідності, яким маркується сертифікована продукція. їх стандартизовані визна­чення [ДСТУ 2462-94]

Сертифікат відповідності - документ, виданий згідно із пра­вилами системи сертифікації, який вказує, що забезпечу­ється необхідна впевненість у тому, що потрібним чином ідентифікована продукція, процес чи послуга відповідають вимогам конкретного стандарту чи іншого нормативного документа.

Знак відповідності (в галузі сертифікації) - захищений в установленому порядку знак, використовуваний або виданий згідно із правилами системи сертифікації, який вказує, що
забезпечується необхідна впевненість у тому, що дана продукція, процес чи послуга відповідають вимогам конкретного стандарту чи іншого нормативного документа. Залежно від змісту сертифікації, обсягу заходів із забезпечення якості продукції, участі (або неучасті) в них сторонніх організацій розрізняють самосертифікацію або декларування відповідності та сертифікацію третьою стороною.

При самосертифікації виробник (постачальник) засвідчує відповідність продукції встановленим вимогам (нормативним доку­ментам) у формі декларації про відповідність, яка являє со­бою документально оформлену в установленому порядку заяву виробника або уповноваженої ним особи, де дається гарантія відповідності продукції цим вимогам.

Сертифікація третьою стороною передбачає участь сто­ронніх організацій, які випробовують зразки, стежать за станом тех­нологічних процесів та систем якості, оцінюють і підтверджують пра­вильність запроваджуваних заходів. Під "третьою стороною" мають­ся на увазі "особа чи орган, які визнаються незалежними від сторін, що беруть участь у розгляді певного питання"

Важливою особливістю сертифікації є те, що всі операції здійснюються в межах конкретної системи, яка має чіткі правила щодо їх виконання та функціонує під керівництвом спеціально упов­новаженого органу.

У країнах ЄС для оцінки "третьою стороною" використовують нотифіковані (від лат. notifico - оповіщаю) органи.

Для проведення робіт із сертифікації залучають аудиторів. Ауди­тор сертифікації - це особа, що має відповідну кваліфікацію, тео­ретичну і практичну підготовку, необхідну для проведення робіт у галузі сертифікації, атестована і занесена до Реєстру системи сер­тифікації.

Сертифікація продукції може бути обов'язковою та добро­вільною (необов'язковою, "комерцій­на сертифікація"). Крім того, існує специфічний різновид перевірки якості продукції, який проводиться товариствами спожи­вачів та називається ними "споживча сертифікація".

Реалізації ідеї вільного просування товарів на території ЄС пе­решкоджало застосування різних національних стандартів щодо безпечності продукції. Для подолання технічних бар'єрів у сфері вільної торгівлі ЄС розпочав гармонізацію стандартів, які повинні задовольняти товари, щоб продаватися на європейському ринку. Було прогопошено "новий підхід", а згодом - "глобальний підхід".

Аналізуючи комплекс робіт, що вико­нуються при сертифікації продукції, слід зазначити, що сертифікат відповідності на одиничний виріб видається на підставі пози­тивних результатів контрольних випробувань цього виробу. Серти­фікат відповідності на партію продукції (виробів) видається на підставі позитивних результатів контрольних випробувань зразків продукції (виробів), які відібрані від партії в порядку та в кількості, що визначені органом з сертифікації. Процедура отримання сер­тифіката відповідності на продукцію, що виготовляється се­рійно протягом терміну дії сертифіката, ліцензійної угоди на право його застосування та маркування продукції знаком відповід­ності більш складна.

З метою забезпечення постійної відповідності сертифікованої продукції під час її подальшого виготовлення вимогам нормативних документів здійснюється технічний нагляд за стабільністю показ­ників, що підтверджені сертифікатом відповідності. Він проводить­ся органом із сертифікації продукції за програмою, в якій регламен­тується обсяг, порядок та періодичність нагляду.

6 Номенклатура стандартів ДСТУ ISO серії 9000. Принципи управління якістю та процесний підхід у СУЯ. Сертифікація систем управління якістю.

Система управління якістю СУЯ -це сукупність технологічних та технічних,організаційних аспектів для забезпечення якості продукції.

До номенклатури стандартів,що унормовують СУЯ відносяться:

ДСТУ ISO-серії 9000:2000;

ДСТУ ISO-серії 9000:2001,які дають основні принципи та положення системи управління якість стандартах.

Існує 8 принципів в СУЯ:

1) Орієнтація на замовника або споживача

2) Лідерство-будь яке підприємство повинно мати амбітні цілі…

3) Системний підхід до визначення і забезпечення якості.Передбачає забезпечену якість не шляхом виправлення дефектів,а попереджуючи їх виникнення.

4) Процесний підхід-передбачає поділ цього,що відбувається на підприємстві на процеси.Кожен процес має вхід та вихід. Всі процеси поділ. На основні та забезпечуючи. До основних відносяться: аналізування вимог споживачів та якості; -проектування нових виробів і виготовлення дослідного зразка; -закупівля; -приймання,складування і розкрій сировини; -виготовлення партій продукції; -складування і транспортування готової продукції; - просування товару на ринку та його реалізація. До забезпечуючих: -процеси управління; -запобіжні процеси.До процесних відносять управління підготовки кадрів,станом обладнання,робочим середовием,інформаційними ресурсами.До запобіжних-управлінням засобами вимірювальної техніки,внутрішні аудити,аналізування з боку керівництва,управління структурою СУЯ.

5) Залучення працівників

6) Прийняття рішень на підставі фактів.Це означає створення такої інформаційної системи на базі метрологічного забезпечення вимірювань та моніторингу яка забезпечуватиме можливість відрізняти вірогідні факти від хибних. Для цього застосовують статистичні методи контролю та аналізу якості.

7) Постійне поліпшення якості

8) Взаємовигідні способи з постачальником. Мета –співробітництво та поглиблення взаємовідносин з постачальниками. Документація СУЯ являє собою інтереси документації. Вона складається з державних та внутрішніх документів.До перших відносяться закони,нормативні акти уряду та державні стандарти.До внутрішніх відносяться стандарти підприємства методики та інструкції.

7 Статистичні методи контролю та аналізу якості швейних виробів

Методи контролю поділяють:

- за стадіями життєвого циклу виробу;

- за об’єктами контролю;

- за стадіями виробничого процесу;

- за часом виконання контролю;

- за ступенем охоплення продукції контролем:

- за організаційними формами виявлення та запобігання браку продукції, до нього належить:

· летючий контроль, який виконується без спеціального графіка контролюючою особою при обході робочих місць;

· статистичний контроль, який являє форму періодичного вибіркового контролю і заснований на математичній статистиці. Він дозволяє виявити та ліквідувати відхилення у технологічному процесі раніше ніж ці відхилення призведуть до браку;

· поточний, попереджуючий контроль передбачає перевірку якості перших екземплярів виробів, придатності матеріалів, які тільки починають застосовуватись у виробництві.

· Найчастіше при статистичній обробці результатів аналізу використовують табличні значення інтервалу: який називається нормованою функцією Лапласа.

· При розрахунках систематичних похибок треба мати на увазі два важливих випадках:

· 1. Якщо відомі величини і знаки похибок окремих складових то розрахунок сумарної похибки провіряють за формулами.

· 2. Якщо відомі тільки максимальні можливі похибки окремих стадій і невідомі знаки похибок, в цьому випадку результат розрахунку є абсолютною величиною сумарної похибки

- за впливом на об’єкт контролю;

- За ступенем автоматизації та механізації;

- За виконавцями.

8 Послідовність виконання контролю якості готового плечового, поясного одягу, корсетних виробів та комплектів одягу.

На стадії виробництва здійснюється суцільний контроль,тобто рішення про рівень якості контрольованих виробів приймається за результатами перевірки кожної одиниці продукції.Перевірку ведуть за визначеними пара метрами які мають залишатися в заданих межах.

При контролюванні якості шв. Готового плечового застосовують орналептичний та вимірювальні методи у відповідності до вимог ГОСТ.ЦИМ стандартом також унормовані місця та методи основних (довжина,ширина спинки,довжина рукава,ширина виробу по лінії талії…) і допоміжних (довжина хлястика,листочки…) вимірювань окремо до плечових,поясних,корсетних виробів…

При перевірці якості готових шв. Виробів спочатку оглядають виріб з лицьового боку а потім його окремі деталі та ділянки у певній послідовності для виробів різного асортименту.

9 Технологічні допуски та похибки вимірювань. Методи вимірювань та засоби вимірювань для контролю якості швейних виробів

Вибір методів та засобів вимірювань залежить від потрібної точності вимірювання,що в значній мірі обумовлюється точністю засобу вимір.,яка відображає близькість його похибки до 0. Похибка засобу вимір.визначається різницею між його показником та дійсним значенням вимірювальної фізичної величини.

При виготовлені шв.виробів відрізняють допуски для готового виробу і між операційні що установлюються для різних операцій технологічного процесу(розкрій,операції зєднання дет. …) Кожен з цих видів допусків має своє конкретне значення і зміст,тому їх величини визначають по різному.

До основних вимог щодо якості викон. Технологічних операцій належить отримання припустимої точності контрольованих розмірних показників при обробці вузлів одягу.

Для об’єктивної оцінки рівня якості шв. Виробів і матеріалів їх виготовлення та дотримання заданих режимів обробки на різних етапах технолог. Процесу необхідна точна й достовірна інформація яку дотримують за допомогою вимірювань.

МЕТОД ВИМІРЮВАННЯ- це сукупність засобів вимірювальної техніки та принципу вимірювань для створення вимірювальної інформації ДСТУ 2681-94.Залежно від способу застосування засобів вимірювання розрізняють методи безпосередньої оцінки(абсолютні методи) та методи порівняння з мірою(відносні методи).

При вимірювані методом безпосередньої оцінки значення величини безпосередньо на відліковому пристрої засобу вимірюванні прямої дії яке проградуйоване у відповідних одиницях.

Метод порівняння з мірою передбачає порівняння вимір. Величии з величиною яка відтворюється засобом вимірювання. Ще є такі методи:

-нульовий метод

-заміщення

-метод доповнення

-диференційний…

10 Вхідний, вихідний та приймальний контроль якості швейних виробів. Об’єкти контролю, засоби контролю та критерії якості.

Вхідний контроль-превірка відповідності поступивши на під-ство,цех,ділянку.робочі місця матеріалів,напівфабрикатів,заготовок,комплектуючих деталей і зборочих одиниць потреб,установлених в стандартах,технічних умовах,договорах про доставку.Приоводиться оцінка основних та допоміжних матеріалів за кількістю та якістю.Для цього використовується вимірювальний та реєстраційний та орналептичний методи контролю з використанням контрольно-вимірювального обладнанняґ.=

Вихідний контроль-при цьому застосовується орналептичні та вимірювальні методи. Для цього має бути робочий стіл з горизонтальною поверхнею комплекту манекенів зразком еталонів виробу конференційною картою,комплектом нормативного документу. Вимірюється лінійкою що накладається,рулеткою,трикутником,стін. 1мм. Текстильною лупою,транспортером, потрібно мати бланки на перевірку.Виріб спочатку оглядають в цілому з лицьового боку, а потім контролюють його окремі деталі та ділянки у певній послідовності в залежності від асортименту,а саме: пальто,на півпальто,жакети…Спочатку на манекені проводять загальний огляд,перевірку розмірів та якість обробки.Далі перевіряють із зразком-еталоном,визначають якість посадки правильність підбору тканини верху,підкладки та оздоблення,а також наявність не припустимих текстильних вад,симетричність розташування деталей,якість виконання стібків,строчок,швів.Після цього одягають на манекен підкладкою на верх. Потім на столі перевір. якість ділянок,що залишились неперевіреними.

Перевірка будь-якого виробу заохочується визначенням сорту, враховується посадка,відповідність основних ліній,вимірів,якість виготовлення та якість застосованих матеріалів.

Приймальний контроль-перевірка відповідності якості готових виробів(деталей,збірних одиниць,комплектів,потреб,установлених в нормативно-технічній документації,в тому числі комплектності,упаковці,придатності до транспортуванню, та використанню.

Обєктами контролю є для пілчки: якість строчок,симетричність передніх виточок,рельєфів,бокових частин…Для спинки: якість строчок,симетричність рельєфів і виточок у плечових зрізах спинки,відбивання швів і виточок після ВТО.Для рукавів:якість строчок,довжина іширина рукавів,ширина підгину низу,рівність кутів шлиць…

Засоби контролю забезпечують засобами вимірюваня:єдність,яка характеризується тим,що результати вимірювань виражені в прйнятих одиницях;одноманітність засобів вимірювання,яка досягається градуюванням їх в прйнятих одиницях.Така інформація має забезпечувати достовірність результатів вимірювання. Результатом його є оцінка властивостей продукції або знайдення та розрахунок кількості вад,дефектів бракованих виробів