P/S «Дівчинка із голубими оченятами»

Ну що ж тепер ти можеш порадіти 30.01

Більшую тварюки за мене тепер не зустріти

Я буду мститися повір такого не пробачу

Я цей день навіки на серці зазначу

Давним давно закреслила я шрам залишений тобою

Ну що ж тепер я пишаюся собою

Ти думав що я буду сидіти і ридати

А треба жити існувати

Хоча і смерть це саме краще що може бути

А мені повір дано її відчути

Я змогла би вічно жити

Но краще вічно твою душу бити

І помстою я своє серце осліпила

Ті двері в душу я давно закрила

А що ти думав боляче не встану

А хочеш можеш і посипати ще сіль на рану.

Мені не боляче лише приємно

Мені тепер так як тобі взаємно

І що ж тобі скажу я на прощання

Ну нафік те дурне кохання

Як хочеш можеш ти її любити

Але я звичайно не позволю вам у мирі жити

Моя душа страждала тепер й твоїй пора.

Я так тебе кохала тепер душа пуста.

І знову скрию вени нехай тече та кров

Від мене і до тебе давно пройшла любов.

Ти завжди його тримала тримаєш і триматимеш завжди.

І якби не кохала собі допоможи.

Бо він тебе вбиває не милує не мрій.

Тобі лиш зла бажає але не милих дій.

І ранок вже так близько а ти ж сидиш сама.

В душі твоїй вже вдруге поселиться зима.

Хоча весна на дворі а в твоєму серці лід.

Закрилося навіки від горя і від бід.

Хоча тепер же пізно казати ну пробач.

Пробач мене маленька прошу лише не плач.

А що ж тобі лишилось лиш прах від спалених листів і час.

Який як він любив казати «вбиває завжди нас».

І вже немає надії вона згоріла разом із життям

Не залишилось навіть мрії повисла з співчуттям.

Лиш ти і вічна тиша у світі вбитих мрій.

Ну що ж тепер ти миша над висотою стій.

Не треба помирати ти краще виживай.

Навчишся ще кохати прошу ще почекай.

Ти не роби так краще подумай над усім.

Де саме тобі слаще де саме в тебе дім.

19.03.11

Дівчинка із голубими оченятами.

.

.

Дитяча любов

Я відпустила але все ж таки тримаю

Хоча давним давно закреслила я шрам

І з кожним днем ще більше розумію що кохаю

І це кохання я нікому не віддам

Нехай моя душа буде страждати

Я витримаю біль але тебе я не віддам

Нікому не дано отак кохати

Й тому я буду йти по ти закинутим слідам

І хоч дорога буде ця терниста

Я все пройду і дістануся мети

Тому що я душою буду завжди чиста

Бо такою мене зробити міг лиш ти

І я за це тобі до віку буду вдячна

І розплачусь з тобою почуттям

В душі не боягузка й зовні я не лячна

Хоча тепер пишаюся своїм життям

Бо те життя завжди мені дарує щирість

І ти живеш у цьому вирію як я живеш

Отак з жорстокості й народжується милість

І ти її також коли небуть знайдеш

Я вірю в це і віри ще не втрачу

Лише буду молитись й берегти тебе

І цей день на серці зазначу