І не міг ти проявити співчуття

Адже гордість перед тобою як завжди

Це між нами вічна нездоланна перепона

Я наостанок перед смертю прокричу зажди

Це тобі тепер навіки вічна перепона

Але ж якби я могла вернути час назад

Я б помняла все життя перевернула б усе

Але нажаль у серці і в душі розбрат

Не знаю що тепер й куди мене доля занесе

Мені тут місця ніколи не знайти

Бо ж ти тут житимеш напевне сам

А я ну а мені давним давно пора піти

Але знай я тебе нікому не віддам

Хоча цієї миті ти вже не зі мною

В руках серце яке належало колись тобі.

Ти знай як я піду то все одно залишуся з тобою

А ти хоч раз присвятиш той реп собі….

P/S «Дівчинка із голубими оченятами»

Присвячено Г. Віталії

23.03.11

**********************

ЇЇ очі наповнені болем вона страждає їй боляче.

Важко так жити а який ж у неї вибір його не має, здається вона приречена і не має кому сказати що болить не має кого просто обійняти пригорнути.

Якщо ж її ненавидиш нехай вона ж тебе й такого любить

Чому тоді кричиш у слід лиш ПРОЩАВАЙ.

Заради тебе вона ж серце губить.

Ти її не любиш любов свою не можеш ти її подарувати

І серце твоє не належить і не належало і не буде вже її.

А вона ж прекрасно все це знає,

І не потрібне їй твоє життя.

Вона лише щаслива що кохає

Але сумує бо для тебе це сміття.

А ти ж бо ще ні разу сам їй не сказав що любиш

Вона сама надіялась на ці слова що скажеш сам

А ти казав що ти її погубиш

А вона молилася богам

За тебе і за твою душу

Бо вірила вона що ти є ти

І промовляла «я себе ніколи не примушу».

Я зажди буде цей тагар нести.

Вона на серці сама собі зробила рану

І закувалась у кайдани щоб не знати волі

Промовляючи любити тебе не перестану

Так краще вже тонути в світовому морі.

Немов би плакала її невинна і приречена душа розпорпую чи рани.

Для неї не важливі всі твої образи і слова

Вона мети своєї вже не відречеться

І коли піде то в слід тобі не обернеться

Бо не важлива тут любов

Гордість теж вадливе почуття.

Не повернутися її вже знов.

І не потрібне співчуття

Вона без тебе буде сильна і хоробра.

Для неї заборони вже нема

Хоча в душі вона шляхетна й надзвичайно добра.

Але ще зовні ніби то зима.

08.03.11

P/S «Дівчинка із голубими оченятами»

Металіст.

Чомусь сьогодні пустота і мрак

Чому зі мною ти поступаєш саме так

Можливо це просто мій страх втрати

Не потрібно було тобі мої проблеми вирішати.

Я відчувала біль і страх твого ніжного серденька

А ти думав що я ще зовсім не сильна а слабенька.

Але ти помилився мій дружок анархіст.

Всередині був щирим хоча зовні справжній металіст.

Всі твої слова й образи я спокійно пробачала.

І твоєї зневаги не хотіла й не вбачала.

Вірила і думала ми друзі це взаємність