Модуль 2 7 страница

Отже, оцінюючи сімейні та соціальні стосунки дитини, потрібно проаналізувати:

- які цінності панують у середовищі, де виховується дитина;

- чи є поза сім’єю дорослі або однолітки, яким дитина довіряє (друзі, вихователі, вчителі, далекі родичі тощо);

- чи не була дитина об’єктом насильства у сім’ї;

- з ким дружить дитина і чи дружить з молодшими за себе тощо.

Потреба дитини в самоствердженні проявляється у потребах соціальної

самопрезентації, потребі визнання, прагненні бути самостійним і незалежним від дорослих. Зокрема, потреба дитини в соціальній презентації проявляється у прагненні виразити саму себе, свої вміння, здібності, якості й отримати від ото­чуючих відповідне визнання. При цьому особливої ваги набуває для дитини можливість отримати пораду від дорослого щодо презентації в різних ситуаціях і за різних обставин. Основні запитання, відповіді на які дозволять визначити рівень соціальної презентації дитини, такі:

- чим вона вирізняється серед інших членів соціуму;

- яке враження дитина справляє (її зовнішній вигляд);

- чи вміє дитина коректно поводитися, дотримуючись моральних норм, у громадських місцях;

- який авторитет та міжособистісний статус дитини в дитячому та дорослому колективах;

- чи вміє дитина ввічливо звернутися в разі потреби до незнайомої особи з проханням, чітко сформулювати свою позицію і представити її;

- чи знає, як і коли себе презентувати;

- чи часто презентує себе тощо.

У контексті навичок самообслуговування досліджується рівень розвитку самостійності дитини; її знань, умінь і навичок, необхідних для збільшення неза­лежності від дорослих. Навички соціального обслуговування сприяють розвит­кові навичок самостійного життя, прагнення самотужки розв’язувати соціально- побутові проблеми; уміння одягатися, їсти тощо. Це комплекс дій, що дозволя­ють дитині самостійно підтримувати себе й особисті речі в стані, який відповідає прийнятим санітарно-гігієнічним і соціально-побутовим нормам. Індикатори оцінки:

- чи має дитина навички особистої гігієни та догляду за собою;

- чи може сама вдягатися, митися, прати;

- чи турбується про зовнішній вигляд;

- чи доглядає за особистими речами;

- чи вміє користуватися столовими приборами та побутовими електроприладами, готувати їжу тощо.

Специфіка оцінки потреб дитини в умовах закладу соціального захисту по­лягає в тому, що поки дитина перебуває у притулку для дітей / центрі соціально- психологічної реабілітації, оцінюються, власне, потреби вихованця (здоров’я, освіта, емоційний розвиток, сімейні стосунки та ін.), потенціал батьків дитини оцінюють працівники ЦСССДМ за місцем проживання дитини, фактори сім“ї і середовища - працівники ЦСССДМ за підтримки співробітників притулку для дітей / центру соціально-психологічної реабілітації дітей.

Нижче представлено короткий огляд показників та індикаторів батьківсько­го потенціалу й факторів сім’ї і середовища.

Характеристика батьківського потенціалу визначається рівнем компетент­ності батьків і обумовлюються її трьома складовими: когнітивною, емоційно- ціннісною та поведінковою. Враховуючи зазначене, аналізуючи показник еле­ментарний догляд, соціальному працівникові потрібно з’ясувати наступне: як батьки задовольняють потреби дитини в їжі, одязі, відпочинку, грі; гігієнічні по­треби; наскільки вони можуть та готові любити й піклуватися про дитину в разі її поганого здоров’я, інвалідності, важких захворювань, проблем у навчанні, емоційному, поведінковому та особистісному розвиткові тощо.

Гарантія безпеки. Цей показник визначає спроможність батьків створити безпечне середовище для дитини. У ході його оцінки важливо простежити: чи можуть (уміють) батьки створити безпечне середовище для дитини; гаранту­вати їй адекватний захист від завдавання шкоди; чи здатні розпізнавати ризики і небезпеки як удома, так і поза межами; чи є в колі їх друзів наркомани, алкоголіки, інші особи з небезпечною для оточуючих поведінкою; чи захоплення батьків, спосіб проведення дозвілля не загрожують життю чи здоров’ю дитини.

Емоційне тепло. Виховний потенціал батьків значною мірою залежить від їх здатності передавати дитині емоційне тепло. Дорослі мають гарантувати дитині задоволення її потреби в теплих стосунках зі значущими дорослими, які делікатно і чутливо реагують на запити, емоційний стан юної особистості. Для цього батькам необхідно демонструвати, що вони люблять і цінують дитину, схвалюють її поведінку і заохочують до соціально позитивних дій. Тому, аналі­зуючи даний показник, соціальному працівникові варто проаналізувати: як бать­ки характеризують дитину й взаємостосунки у власній сім’ї; чи пригортають, обіймають, заспокоюють дитину; чи виявляють почуття любові, турботи; чи використовують у розмові з дитиною пестливі слова; як часто виявляють знаки уваги; чи святкують день народження дитини, дарують їй подарунки; чи є про­яв емоційного тепла батьками традиційним.

Стимулювання. Становлення особистості, що розвивається, відбувається швидше й успішніше за умови його стимулювання. Стимулювання дитини - це допомога їй у розвиткові шляхом впливу на формування навичок спілкування, інтересу до ігрової, навчальної, трудової діяльності; розширення соціальних мож­ливостей; взаємодії з дитиною, реагування на її мовлення, запитання; активної участі в іграх дитини тощо. Індикаторами цього показника є: чи батьки стиму­люють успішне навчання дитини і як саме це роблять; чи завжди вислуховують дитину і відповідають на її запитання; чи стимулюють дитину раннього та до­шкільного віку під час гри; чи здатні батьки створити умови, щоб дитина прагнула досягти успіху у власній діяльності, адекватно оцінювала його; чи батьки сприяють, щоб дитина долала посильні для неї труднощі тощо.

Життєві орієнтири й обмеження. Цей показник окреслює, яким чином батьки допомагають дітям у розвиткові умінь та навичок управління власними емоціями і поведінкою: демонструють і моделюють позитивну поведінку, взає­модію з іншими людьми; здійснюють контроль за власними емоціями, визнача­ють певні межі в поведінці; формують у дитини здатність протидіяти негатив­ному впливові. При цьому особливо цінним для дитини є створення батьками можливостей їй самій регулювати власні емоції та поведінку.

Стабільність. Важливими умовами середовища, сприятливого для дити­ни, є: збереження стабільного сімейного середовища, у якому панують порозу­міння, взаємоповага, любов; гарантія безпечних зв’язків, надання послідовного емоційного тепла протягом тривалого періоду часу і реагування подібним чи­ном на подібну поведінку; довготривалість зв’язків дитини зі значущими для неї членами сім’ї та іншими дорослими.

Важливо, щоб здатність батьків піклуватися про свою дитину бралася до уваги в контексті структури сім’ї, особливості її життєдіяльності. Так, індика­торами оцінки історії січ ї та її' функціонування є: значні зміни в складі сім’ї; досвід дитинства батьків; хронологія важливих подій у житті і їхнє значення для членів сім’ї; характер функціонування сім’ї, включаючи стосунки між братами / сестрами та їхній вплив на дитину; сильні й слабкі сторони батьків; стосунки між розлученими батьками. У ході дослідження цього показника з’ясовується: якою є життєва історія матері, батька; чи переживали батьки насильство; як члени сім’ї переживали смерть когось із рідних тощо.

Родичі Суттєву емоційну, моральну, фінансову підтримку, практичну допо­могу батькам і дитині в разі потреби можуть надати члени родини. За умови такої консолідації ресурсів сім’я нерідко власними зусиллями долає складні життєві обставини, виходить із кризи, прогнозує свої майбутнє. Тому відпові­дальному працівникові потрібно з’ясувати: хто родичі дитини; хто входить до кола найближчого оточення батьків, їх родичів; де вони проживають; як часто родичі підтримують стосунки з дитиною, сім’єю; чи сприяють родичі, якщо це необхідно, вихованню і розвиткові дитини; хто з родичів першим відгукнеться і допоможе у випадку гострої потреби.

Житлово-побутові умови. Під час аналізу житлово-побутових умов сім’ї з’ясовується, наскільки сприятливим для дитини є житло, й оцінюється: еле­ментарні комунальні умови (гаряча вода, опалення тощо), інтер’єр, зовнішній вигляд помешкання, його облаштованість, чистота. Це також аналіз переваг та слабких сторін місця проживання сім’ї (міста, села, селища, регіону).

Зайнятість. Надзвичайно важливими для працівника є результати оцінки зайнятості батьків, а саме: інформація про місце роботи батьків, рівень їх зай­нятості, умови праці. При цьому потрібно виявити: хто в сім’ї працює; який вплив має робота батьків на дитину, на стосунки з нею; який графік роботи батьків; чи працюють батьки ще десь за сумісництвом, і як це впливає на до­гляд, виховання й розвиток дитини; яким чином робота чи її відсутність розці­нюється членами сім’ї.

Доходи. Оцінюючи доходи сім’ї, необхідно проаналізувати ті фінансові над­ходження чи заощадження, на які можна розраховувати протягом тривалого періоду. Отож, соціальний працівник вивчає: заробітна плата кого з батьків ста­новить основний дохід сім’ї; чи вистачає реальних доходів сім’ї для піклування про дитину, забезпечення її потреб у захисті, вихованні та повноцінному розвит­кові; чи стабільний прибуток сім’ї; чи сім’я отримує всі належні їй допомоги, виплати; яким чином сім’я використовує всі ресурси, розподіляє бюджет тощо.

Соціальна інтеграція сім’ї. Цей показник характеризує ступінь інтеграції сім’ї в соціум, громаду. Його індикаторами є: чи дружить сім’я з іншими роди­нами; чи відчуває себе членом територіальної громади; чи відвідує громадські заходи, масові свята; яку позицію (активну, нейтральну чи пасивну) у житті громади займає сім’я тощо.

Ресурси громади. У ході аналізу цього показника оцінюється наявність, до­ступність, рівень ресурсів і їх вплив на сім’ю. З’ясовується: чи володіє громада необхідними ресурсами та резервами для підтримки і допомоги сім’ї; чи є за місцем проживання сім’ї кінотеатр, школа, будинок творчості, поліклініка, ліку­вальні, розважальні заклади, служба центру соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді, служба у справах дітей, неурядові організації, що працюють з дітьми і для дітей тощо; чи користується сім’я зазначеними ресурсами, чи має до них доступ.

Таким чином, оцінка потреб дитини та сім’ї має здійснюватися за адаптова­ною Моделлю оцінки, що відображає взаємодію і взаємообумовленість трьох компонентів - потреби дитини, батьківський потенціал, фактори сім’ї та сере­довища, - що, у свою чергу, мають низку показників, кожен з яких деталізуєть­ся у відповідних індикаторах. При цьому показники вимагають ґрунтовного вивчення, індивідуального підходу щодо визначення впливу того чи іншого фак­тора, обговорення та зіставлення з’ясованих позицій.

Орієнтовними вправами під час розкриття теми можуть бути наступні:

Вправа “Характеристика етапів оцінки потреб дитини⁹⁹

Мета: виділити і проаналізувати етапи оцінки потреб дитини.

Час: ЗО хв.

Хід проведення:

Ведучий пропонує учасникам визначити етапи оцінки потреб дитини в зак­ладі соціального захисту та фіксує відповіді на ватмані.

На наступному етапі ведучий об’єднує учасників у декілька груп (за кількістю виділених ними етапів) та пропонує їм протягом 15 хв. дати змістову характе­ристику обраного етапу оцінки потреб дитини, визначити можливі труднощі, що можуть виникнути під час роботи спеціаліста.

Наприкінці учасники презентують свої напрацювання.

Питання для обговорення:

- Чи з усім презентованим групами ви погоджуєтесь? Чому?

- Який (які) з етапів оцінки потреб дитини є найскладнішим? Чому?

- Що необхідно враховувати спеціалісту під час роботи на кожному з означених етапів?

Вправа “Умови здійснення якісної оцінки потреб⁹⁹

Мета: виділити та проаналізувати умови здійснення якісної оцінки потреб дитини.

Час: ЗО хв.

Хід проведення:

Ведучий об’єднує учасників у декілька груп та пропонує їм протягом 15 хв. визначити умови якісної оцінки потреб дитини в притулку для дітей чи центрі соціально-психологічної реабілітації дітей.

Наприкінці учасники презентують свої напрацювання.

Запитання для обговорення:

- Чи з усім презентованим групами ви погоджуєтесь? Чому?

- Які з умов, можливо, ще не прозвучали?

-

- Список рекомендованої літератури:

1. Інтегровані соціальні служби: теорія, практика, інновації: Навч.-метод, комплекс / Авт.-упоряд.: О.В.Безпалько, З.П. Кияниця та ін. / За заг. ред. І.Д. Звєрєва, Ж.В. Пет­рочко. - К.: Наук, світ, 2007. - 528 с.

2. Кепвелл Є., Баттерфос Ф., Фраціско В. Відбір ефективних методів оцінки // “Практика сприяння здоров’ю”. -2000. -№ 1(4). -С. 307-313.

3. Оцінка потреб дитини та її сім’ї: Метод, посіб. / Авт.-упоряд. Кияниця З.П., Кузьмінський В.О., Петрочко Ж.В. та ін. / За заг. ред. Звєрєвої І.Д. - К.: Держсоцслужба, 2007. - 142 с.

4. Проведення комплексної оцінки потреб дитини в інтернатному закладі / Ю. Алі- мова, О.В. Безпалько, І.Д. Звєрєва та ін. - К.: Видавництво ПП “Март”, 2006. -131с.

5. Руководство по оказанию комплексной помощи беспризорньїм и безнадзорньїм несовершеннолетним. -СПб.: Санкт-Петербургская общественная организация “Врачи детям”, 2008. - 146 с.

Прогнозування та планування роботи з вихованцем

Тема 3.7.

Ключові поняття: прогнозування; планування; індивідуальний план роботи з дитиною.

Практичне заняття.

Прогнозування та планування роботи з вихованцем

Питання до розгляду:

1. Прогнозування та планування роботи з вихованцем як результат оцінки його потреб.

2. Розробка планів соціально-педагогічної роботи (з групою, дитиною).

Матеріали практичного заняття

Планування і прогнозування роботи з вихованцями в притулку чи центрі со­ціально-психологічної реабілітації є найважливішими умовами ефективності роботи з дитиною та її найближчим соціальним оточенням.

Планування - це основна складова здійснення процесу реабілітації дитини в закладі, що полягає в розробці та практичному впровадженні індивідуального плану, що визначає кроки до досягнення реабілітаційних цілей, включаючи шля­хи, інструменти та способи їх реалізації.

Стосовно кожної дитини, яка потрапила в заклад соціального захисту, скла­дається індивідуальний план роботи з нею.

Індивідуальний план роботи - це документ, що відображає логіку, зміст та процедуру надання послуг з метою подолання складних життєвих обставин, у яких опинилась дитина.

Під час планування роботи, складання індивідуального плану роботи з дити­ною та батьками або особами, які їх замінюють, необхідно:

- визначити проблему, яку необхідно вирішити, чи потребу, яку необхідно задовільнити (виявлення проблеми);

- зібрати й проаналізувати всю наявну інформацію з метою зрозуміти характер і причини виникнення проблеми чи потреби і встановити ресурси й сильні сторони дитини та її сім’ї (за умови її наявності), які можуть бути використані для вирішення проблеми (оцінка);

- уточнити, чого слід досягнути, і конкретизовано визначити бажані результати, на досягнення яких будуть направлені всі зусилля (формування мети і завдань);

- визначити всі можливі дії, здійснення яких може привести до досягнення бажаних результатів, порівняти різні підходи й вибрати найбільш ефективні дії;

- вирішити, хто, як, де і коли буде здійснювати кожну дію;

- встановити, чи призвели ці дії до досягнення бажаних результатів (оцінка ефективності).

Варто зауважити, що особливості плану визначатимуть обставини, за яких дитина потрапила в заклад, її правовий статус, вік, соціально-психологічні особ­ливості та завдання щодо постійного місця влаштування:

- повернення в біологічну сім’ю;

- усиновлення;

- встановлення опіки/піклування;

- влаштування у прийомну сім’ю;

- влаштування в ДБСТ;

- влаштування в державний заклад.

Службою у справах дітей виконавчого органу Київської міської ради (Київ­ської міської державної адміністрації) пропонуються наступні компоненти інди­відуального плану роботи з дитиною та її батьками або особами, що їх заміню­ють, які базуються на основі оцінки потреб дитини та її найближчого соціального оточення (див. Додаток А).

За даним планом можуть працювати як спеціалісти служби у справах дітей, так і працівники закладу, де перебуває дитина, за потреби, розширюючи окремі компоненти:

1. Соціальний блок (компонент):

- вивчення соціального оточення дитини та можливостей залучення до реабілітації;

- робота з батьками або особами, що їх замінюють;

- залучення установ і організацій для надання допомоги дитині та її найближчому оточенню.

2. Правовий блок (компонент):

- встановлення юридичного статусу дитини;

- у разі потреби спільно із ССД притягнення батьків до відповідальності;

- забезпечення житлових та майнових прав дитини.

3. Медичний блок (компонент):

- на основі визначення стану здоров’я дитини сприяння в лікуванні та реабілітації;

- профілактичні медичні заходи, формування культури здорового способу життя (спільно із психологом та вихователями);

4. Психологічний блок (компонент):

- розвиток пізнавальної сфери дитини (здійснюється на основі діагностики);розвиток і корекція психоемоційної сфери, мотиваційної, поведінкової (індивідуальна та групова розвивально-корекційна робота; здійснюється на основі діагностики).

5. Педагогічний блок (компонент):

- забезпечення розвитку дитини відповідно до віку;

- відновлення або сприяння в отриманні освіти - забезпечення навчання в школі, інших закладах;

- формування культури здорового способу життя (спільно з медиком та психологом); формування культури спілкування тощо.

Індивідуальний план роботи з дитиною та її соціальним оточенням має носи­ти комплексний характер і має як складатись, так і реалізовуватись із залучен­ням психолога, педагога, юриста, медичного працівника, вихователя, які по­винні працювати як єдина команда. План обов’язково повинен узгоджуватись між працівниками, які працюють з дитиною та сім’єю, може вестись окремо різними спеціалістами, кожним у напрямку своєї діяльності.

Періодично слід проводити наради та обговорення стосовно реалізації плану, труднощів які виникають, необхідності внесення нових доповнень та ін. Дуже важливо, щоб кожен працівник не планував свою роботу автономно, без узго­джень, оскільки тоді такий підхід не має цілісності й результативність його не­висока. Окрім працівників, які працюють у закладі, до планування та реалізації запланованих дій слід залучати й інші служби та відомства (державні, недер­жавні). Індивідуальний план, який створено спільно усіма спеціалістами закла­ду, а також інших структур, і зафіксовано на папері з підписами всіх дотичних до його реалізації фахівців, дає змогу забезпечити однакове розуміння всіма цілей і стратегій роботи з дитиною та узгодженість дій, що мають бути виконані для досягнення цілей. Такий план, відповідно до Наказу Міністерства України у справах сім’ї, молоді та спорту від 18.11.2008, погоджується, затверджується й координується Комісією з прав захисту прав дитини при держадміністрації.

При можливості, особливо в частині роботи з батьками, важливо, щоб батьки були залучені до планування і розуміли, що лише від спільності зусиль буде залежа­ти кінцевий результат - досягнення встановлених цілей - повернення дитини в сім’ю.

Надзвичайно важливою складовою реалізації індивідуального плану є оцін­ка ефективності допомоги (оцінка впливу), що надається.

Оцінка ефективності допомоги, що надається, та динаміки позитивних змін здійснюється безперервно з метою постійного підвищення якості соціально- психологічної допомоги та оптимізації зусиль усіх членів міждисциплінарної ко­манди фахівців, що залучені до процесу реабілітації дитини та її сім’ї. Зокрема, постійну оцінку динаміки випадку відповідальний за реалізацію свого компонен­та плану спеціаліст здійснює в ході своєї щоденної роботи, відслідковуючи вико­нання завдань і заходів індивідуального плану.Періодична оцінка проводиться спеціалістом, відповідальним за конкретний блок, спільно з особою, що є відповідальною за реалізацію плану в цілому (на­приклад, це може бути методист або ж керівник закладу).

Крім того, усі фахівці, що залучені до виконання індивідуального плану робо­ти з дитиною, оцінюють свої колективні зусилля по роботі з дитиною та її випад­ком у рамках нарад, міжвідомчих зустрічей, якщо можливо - супервізій.

Слід пам’ятати, що виконання всіх завдань індивідуального плану не завжди означає досягнення кінцевої мети. Це пов’язано зі змінами реальних життєвих ситуацій, появою нових проблем, потреб і запитів. У зв’язку із цим після вико­нання поставлених завдань повинні бути сформовані нові. Отже, спеціалісти, що реалізують індивідуальний план у частині своїх компонентів, повинні якомо­га оперативніше реагувати на можливі зміни, проблеми та труднощі, а також вносити корективи в план, інформуючи при цьому всіх, хто дотичний до його реалізації.

Основними критеріями ефективності реалізації індивідуального плану є:

- досягнення найкращої з можливих життєвої ситуації дитини, де забезпечуються всі її права, дотримуються інтереси та реалізуються потреби, створено можливості для її повноцінного розвитку;

— забезпечення умов для її позитивної соціалізації, особистісного росту, повноцінного життя в суспільстві.

Список рекомендованої літератури:

1. Оцінка потреб дитини та її сім ’ї: Методичний посібник / Авт.-упоряд. Кіяниця З.П., Кузьмінський В.О., Петрочко Ж.В. та ін. / За заг. ред. І.Д. Звєрєвої. - К.: Держсоцслужба, 2007. - 142 с.

2. Райкус Дж., Хьюз Р Социально-психологическая помощь семьям и детям групп риска: Практическое пособие: В 4 т. Т. II. Планирование и семейно-ориентиро- ванная социальная работа. - СПб.: Питер, 2009. - 256 с.

3. Руководство по оказанию комплексной помощи беспризорньїм и безнадзорньїм несовершеннолетним. - СПб.: Санкт-Петербургская общественная организация “Врачи детям”, 2008. -146 с.

Додатки до теми

Додаток А

“Затверджено”

на засіданні комісії з питань захисту прав дитини

від “_________ ”________ 200 року

протокол №________

ІНДИВІДУАЛЬНИЙ ПЛАН

соціального захисту дитини, яка опинилася в складних життєвих обставинах, дитини-сироти та дитини, позбавленої батьківського піклування

На період з_________ до ________

І. Загальні дані про дитину

Прізвище________________ Імя ________

По батькові __________

Дата народження __ Вік___ Місце народження: Область:_________

Район__________

Місто/Населений пункт___________________

Місце проживання (перебування дитини)___________________

Перебування дитини на обліку ССД (№ та дата наказу)________

II. План забезпечення потреб дитини в розвитку

Зміст

1. Соціальний блок (компонент)

2. Правовий блок (компонент)

3. Медичний блок (компонент)

4. Психологічний блок (компонент)

5. Педагогічний блок (компонент)

Компоненти соціальної ситуації розвитку дитини	Актуальний стан задоволення потреби (дата на момент заповнення)	План щодо задово­лення потреб	Термін вико­нання	Результат {або коментар, коли не вдалось реалізувати заходи плану)	Відпо­ відальні особи
1. Соціальний блок (компонент)
1. Відомості про батьків або осіб, які їх замінюють, братів, сестер, інших близьких родичів. Адреса місця проживання Телефон Батько (ПІБ) Де і ким працює Чи має ознаки: Вживання алкоголю Вживання наркотиків Інші залежності Відомості про стан здоров’я Притягнення до адміністративної або кримінальної відповідальності (стаття, дата, перебування в місцях позбавлення волі), Позбавлення батьківських прав Мати (ПІБ) Де і ким працює Чи має ознаки: Вживання алкоголю Вживання наркотиків Інші залежності Відомості про стан здоров’я Притягнення до адміністративної або кримінальної відповідальності (стаття, дата, перебування в місцях позбавлення волі), Позбавлення батьківських прав Інші діти Інші члени сім'ї або особи, які проживають з дитиною та батьками Відомості про стан здоров’я ін. родичів чи осіб, які проживають на одній житловій площі з дитиною Притягнення до адміністративної або кримінальної відповідальності (стаття, дата, перебування в місцях позбавлення волі
2. Житлово-матеріальні умови: Місце проживання (квартира, прив. будинок, оренда тощо) Скільки осіб мешкає в одній кімнаті Де мешкає дитина (з ким), чи є в дитини свій куток, ліжко, стіл для навчання, іграшки і т. ін. Матеріальні умови (заг. дохід сім’ї) Додаткова соціальна допомога (чи отримують допомогу на дитину)
3. Характер взаємовідносин між батьками, родичами (ознаки насилля між дорослими членами родини). Наявність проблем у виконанні батьківських функцій. Особливості взаємовідносин дитини з батьками або особами, які їх замінюють (особливості спілкування, рівень прихильності, стиль виховання, ознаки жорстокого поводження з дитиною, конфлікти тощо).
4. Інформація про дитину: - Місце реєстрації дитини, свідоцтво про народження - №, серія, дата; - Реалізованість права дитини на освіту (заклад освіти, клас); - Медичний заклад, у якому спостерігається дитина (поліклініка); Наявність асоціальних проявів (схильність до бродяжництва, жебракування, вживання психоактивних речовин тощо)
5. Причини переміщення дитини із сім ї форма влаштування, кількість переміщень (періоди, дати)
2. Правовий блок (компонент)
1. Питання правового статусу дитини-сироти, дитини, позбавленої батьківського піклування, дитини, яка опинилася в складних життєвих обставинах
2. Забезпечення житлових та майнових прав дитини (реєстрація, наявність майна, право на одержання різних видів державної допомоги, аліменти тощо
3. Медичний блок (компонент)
1. Стан фізичного розвитку (зріст, вага): - відповідність її ваги і зросту визначеним нормам розвитку людини певного віку; - наявність/відсутність хвороб, захворювань, установлених діагнозів (у т.ч. хронічних); - перенесені захворювання протягом останнього періоду; - наявність інвалідності, дата встановлення; - загальний стан здоров’я; проведені щеплення, їх своєчасність
4. Психологічний блок (компонент)
1. Пізнавальна сфера (відчуття, сприйняття, уявлення, уява, пам’ять, мислення, мовлення)
2. Емоційно-вольова сфера (почуття, переживання, емоційні реакції, довільна, мимовільна поведінка, самоконтроль, саморегуляція, адаптаційні можливості, рівень прихильності до батьків)
3. Мотиваційно-особистісна сфера (мотиваційна спрямованість, самооцінка, темперамент, характер, здібності)
4. Поведінкова сфера (реакції на успіх та невдачу, схвалення й критику, характер міжособистісних стосунків з однолітками та дорослими, формування навичок самообслуговування, асоціальні прояви, залежності)
5. Педагогічний блок (компонент)
1. Відповідність віку дитини класу, який відвідує, якщо є невідповідність, то які її причини
2. Ставлення дитини до навчання
3. Успіхи дитини у засвоєнні навчальної програми загалом та конкретних навчальних предметів зокрема, відповідність навчальних досягнень можливостям дитини
4. Можливі труднощі в навчанні та спілкуванні у класі, групі, з однолітками, педагогами. Стан відвідування дитиною школи (чи регулярно вона це робить, якщо ні, то чому). Чи відвідує позашкільні навчальні заклади, секції, гуртки тощо.