Невідкладна допомога при гострій правошлуночковій недостатності

1. На амбулаторному етапі – клонідин всередину чи парентерально; каптоприл всередину; ніфедипін всередину чи сублінгвально; адельфан всередину; нітрогліцерин сублінгвально; метопролол всередину; фуросемід.

2. У випадку неуксладеного кризу – амбулаторне лікування. При появі загрозливих життю симптомів – госпіталізація.

3. У випадку ускладненого кризу – госпіталізація. Довенна інфузія: натрію нітропрусид, лабеталол, нітрогліцерин, гідралазин та інші. На першому етапі лікування кризу метою є часткове зниження артеріального тиску (на 20-25% від вихідного рівня протягом 2-3-х годин) для попередження раптової гіпоперфузії органів-мішеней (серця, нирок, головного мозку).

Невідкладна допомога при шлуночковій пароксизмальній тахікардії

Етап А і Б

У зв’язку зі швидким розвитком загрозливих для життя станів (фібриляції шлуночків, ЗСН) етапи надання невідкладної допомоги за часом мають бути максимально короткими, а хвора дитина повинна бути ургентно госпіталізованою у ВРІТ. До госпіталізації хворого необхідно провести невідкладні заходи щодо купірування нападу.

1. Лідокаїн 1% в/в повільно в дозі 1-1,5 мг/кг.

При відсутності ефекту можна повторити уведення лідокаїну через 5-10 хвилин у половинній дозі.

2. Новокаїнамід 10% в/в повільно в дозі 0,15-0,2 мл/кг на 10,0-20,0 мл 10% розчину глюкози. Одночасно для попередження артеріальної гіпотензії в/в уводять 0,1-0,3 мл 1% розчину мезатону.

Етап В

При відсутності ефекту від лідокаїну і новокаїнаміду в умовах ВРІТ продовжують купірування приступу послідовним уведенням препаратів (при відсутності ефекту від попередньої дози) з інтервалом 10-20 хвилин:

1. Аймалін (гілуритмал) 2,5% розчин в/в дуже повільно на 10,0-20,0 мл 0,9% розчину NaCl в дозі 1 мг/кг.

2. Етмозин 2,5% в/в повільно на 10,0-20,0 мл 5% розчину глюкози в дозі

0,05 мл/кг.

При відсутності ефекту від вищенаведених препаратів можна використовувати в/в уведення кордарону або обзидану (дітям віком від 1 року).

3. Кордарон 5% в/в дуже повільно на 10,0-20,0 мл 5% розчину глюкози в дозі

5 мг/кг.

4. Обзидан (анаприлін) 0,1% в/в дуже повільно в дозі 0,1-0,2 мг/кг (старше 1 року).

При відсутності ефекту – консультація кардіохірурга щодо необхідності проведення черезстравохідної електрокардіостимуляції або електроімпульсної терапії.

Невідкладна допомога при надшлуночковій пароксизмальній тахікардії

Етап А

1. Укласти дитину в горизонтальне положення і забезпечити доступ свіжого повітря.

2. Рефлекторні прийоми підвищення тонусу блукаючого нерва проводяться у дітей старше 3-4 років:

• проба Ашнера (натискання на внутрішній верхній кут очних яблук із затримкою дихання);

• проба Вальсальви (натужування при закритому носі протягом 10 секунд);

• масаж каротидного синуса в ділянці сонної артерії протягом 5-10 секунд спочатку справа, а при відсутності ефекту – зліва;

• додаткові прийоми використовуються у дітей старше 7 років: натискання шпателем на корінь язика, повільне глибоке ковтання, обтирання холодною водою.

3. Седативні засоби: корвалол, валокордин, валеріана (1 крап. на рік життя).

4. Аспаркам (панангін) по 1/3-1/2 – 1 табл. залежно від віку.

При відсутності ефекту – госпіталізація в дитяче кардіоревматологічне відділення для поглибленого обстеження і вибору терапії.

Етап Б

Контроль ЧСС, АТ, ЕКГ-моніторинг.

При відсутності ефекту від рефлекторних прийомів і седативних засобів застосовують антиаритмічні препарати в такій послідовності.

1. Ізоптин (верапаміл) 0,25% розчин в/в повільно (без розчинення) в дозі:

від 1 місяця до 1 року – 0,4-0,8 мл

1-5 років – 0,8-1,2 мл

6-10 років – 1,2-1,5 мл

11-15 років – 1,5-2,0 мл

При відсутності ефекту від уведення ізоптину можна повторити введення через 15-20 хв.

Ізоптин протипоказаний при суправентрикулярній формі ПТ з аберантними шлуночковими комплексами.

2. Панангін (вводять після ізоптину) в/в на 10% розчині глюкози в дозі 2,0-5,0 мл залежно від віку і седуксен у дозі 0,1 мл/рік життя.

3. АТФ 1% розчин в/в струминно швидко в дозі 0,5-1,0 мл дошкільнятам і 1,0 мл – дітям шкільного віку.

4. Аймалін (гілуритмал) 2,5% в/в повільно на 10,0-20,0 мл 0,9% розчину NaCl

у дозі 1 мг/кг.

При відсутності ефекту можна повторити введення аймаліну через 2 години в дозі 0,5 мг/кг.

5. Дигоксин 0,025% в/м або в/в. Доза насичення 0,03-0,05 мг/кг. Темп насичення – 3 дні. Підтримуюча доза – 1/5-1/6 дози насичення.

Показаний при зниженні АТ і насосної функції міокарда.

Дигоксин протипоказаний при суправентрикулярній формі ПТ з аберантними шлуночковими комплексами.

6. При появі клінічних ознак ЗСН – діуретики:

фуросемід (лазикс) в/в або в/м у дозі 1 мг/кг;

верошпірон усередину в дозі 2-4 мг/кг за добу.

При відсутності ефекту від проведеної антиаритмічної терапії – переведення хворого у ВРІТ або кардіоревматологічний центр.

Етап В

Проводять заходи, рекомендовані для етапів А і Б.

При відсутності ефекту від вищенаведених заходів для відновлення синусового ритму необхідно застосовувати такі антиаритмічні засоби і заходи.

1. Обзидан (анаприлін) 0,1% розчин в/в дуже повільно в дозі 0,1-0,2 мг/кг (дітям старше 1 року).

2. Кордарон (аміодарон) 5% розчин в/в дуже повільно на 10,0-20,0 мл 5% розчину глюкози в дозі 5 мг/кг.

При відсутності ефекту – консультація кардіохірурга щодо необхідності проведення черезстравохідної електрокардіостимуляції або електроімпульсної терапії.

3. Електроімпульсна терапія: дефібриляція проводиться після попереднього знеболювання (седуксен, тіопентал натрію, гексенал і ін.). Напруга розряду

(за В.М. Сидельниковим, 1994): до 1 року – 0,5-1 кВ, 1-7 років – 1-2 кВ, 8-12 років – 2,0-2,5 кВ, 13-16 років – 2,5-3,0 кВ.

Електрокардіостимуляція здійснюється в умовах кардіохірургічного відділення (центру) методом тимчасової черезстравохідної електрокардіостимуляції.