2015-09-06
1665
При лікуванні хворих сульфаніламідними препаратами нерідко виникають побічні ефекти. Це, перш за все, алергічні реакції і диспепсичні розлади, порушення функції нирок. Ацетильні похідні деяких препаратів, виділяючись нирками, можуть кристалізуватись у ниркових канальцях. Цьому сприяє кисла реакція сечі, зменшення її кількості, зростання концентрації ацетильних метаболітів. При масивній кристалізації можуть розвинутись явища анурії. Для профілактики цього ускладнення під час лікування сульфаніламідними препаратами необхідно їх запивати великою кількістю рідини лужної реакції (боржомі, розчин натрію гідрокарбонату – понад 2 л на добу зверх звичайного раціону). Тривале лікування сульфаніламідними препаратами може ускладнитися анемією, лейкопенією, невритами.
Сульфаніламідні препарати короткої дії викликають негативні реакції частіше, ніж препарати тривалої дії, тому що їх призначають у значно більших добових дозах. Поряд з цим, побічні ефекти сульфаніламідів тривалої дії можуть бути більш стійкими і довготривалими, тому що вони виділяються з організму повільно.
Токсичність сульфаніламідних препаратів різко зростає при деяких спадкових захворюваннях. Так, при спадковій недостатності глюкозо-6-фосфатдегідрогенази, глутатіон-редуктази еритроцитів, дефекті в синтезі глутатіону вони можуть викликати гемолітичний криз і анемію. У хворих із спадковою гіпербілірубінемією (синдром Кріглера-Наджара і синдром Жільбера) вони збільшують гіпербілірубінемію і жовтяницю. При спадковій метгемоглобінемії сульфаніламіди індукують накопичення в крові метгемоглобіну, провокують загострення печінкових порфірій тощо.
Призначення сульфаніламідних препаратів протипоказане при тяжких захворюваннях органів кровотворення і нирок, вказаних спадкових захворюваннях, а також хворим, у яких раніше спостерігалися алергічні і токсичні ускладнення. Не призначаються ці препарати при вагітності, тому що вони, проникаючи через плацентарний бар’єр, можуть негативно впливати на плід.
Незважаючи на порівняно низьку токсичність сульфаніламідів, вони іноді викликають важкі ускладнення.
У ряді випадків після прийому сульфаніламідів спостерігалися наступні побічні реакції нудота і блювання, ціаноз, анемія, гостра гемолітична анемія, лейкопенія, агранулоцитоз, гематурія, олігурія, азотемія, лихоманка, психічні розлади. Сульфаніламіди можуть викликати метгемоглобінемію.
Гострі отруєння сульфаніламідами можливі після попадання токсичних доз препаратів всередину або парентерально. Інтоксикація проявляється нудотою, блювотою, різними шкірними висипаннями. Можуть бути розлади зору, ін'єкції поверхневих судин слизової оболонки очей, болі при сечовипусканні, гематурія, лихоманка, жовтяниця, олігурія або анурія, психічні розлади. Дослідження крові виявляє метгемоглобінемію, тромбоцитопе-нію, зниження числа або повне зникнення лейкоцитів, зменшення кількості еритроцитів. У сечі знаходять еритроцити, білок, кристали речовини, що викликала отруєння.
Поява будь-яких побічних реакцій під час проведення курсу лікування сульфаніламідами вимагає негайного припинення подальшого прийому препарату. У разі прийому всередину завідомо токсичної дози сульфаниламида промити шлунок через зонд і дати сольове проносне.
Для якнайшвидшого виведення сульфаниламида з організму застосовують форсований діурез і проводять залуження крові. У важких випадках показані ранній гемодіаліз, лікування гострої ниркової недостатності. Боротьба з метгемоглобінемією і геміческой гіпоксією (див. Нітрати і нітрити).
Анурія і агранулоцитоз вимагають спеціальних способів лікування.
При апластичної анемії проводять повторне переливання крові.
Препарати для надання невідкладної допомоги при гострій серцевій недостатності.
Гостра серцева недостатність - відносно швидке, нерідко раптове, різке посилення дисфункції міокарда, яке призводить до значного погіршення гемодинаміки; часто виникає загроза для життя хворого. ГСН обумовлена, головним чином, патологічними процесами у міокарді. Можуть мати значення і позасерцеві причини.
