Історія родини Андрійка

В Андрійка є мати й батько. Вони одружені, більше дітей у них немає. Андрійко має бабусю і дідуся з боку матері, вони одружені й мають при­в’язаність до сім’ї. Дідусь Андрійка з боку батька помер у 1989 році. Мати батька Андрійка ще жива і підтримує зв’язки із сім’єю.

Обоє батьків Андрійка мають братів та сестер, які також спілкують­ся із сім’єю Андрійка.

При складанні генограми варто пам’ятати про те, що люди одного покоління мають бути позначені на одному рівні чи одній лінії. Наприклад: перша лінія – рівень покоління дідусів і бабусь Андрійка; друга – лінія батька, матері, їх братів

КОМПЛЕКСНА ДОПОМОГА БЕЗДОГЛЯДНИМ ТА БЕЗПРИТУЛЬНИМ ДІТЯМ

та сестер (тітки й дядьки Андрійка); третя – лінія самого Андрійка, його братів і сестер (рідних та двоюрідних, якщо б вони були).

Іноді для дослідження розвитку та виховання дитини в сім’ї, працівнику (пси­хологу) важливо буде знати черговість народження дитини – первісток, серед­ня дитина чи наймолодша, що також може бути позначено на генограмі.

Складання генограми складний тривалий і відповідальний процес, який має тривати в ході роботи з дитиною постійно. Генограма не може бути сталою, складеною один раз і назавжди, вона має доповнюватися новою інформацією відповідно до тих змін у житті дитини, що будуть відбуватися.

Екокарта як діагностичний інструментарій сім’ї. Проаналізувати ото­чення дитини можна за допомогою ще одного діагностичного інструментарію, що має назву “екокарта”. Екокарта є своєрідною соціограмою, що показує взає­мостосунки між дитиною, її сім’єю та навколишнім середовищем, ставлення окремих членів сім’ї до таких зовнішніх систем, як родичі, друзі та їхні сім’ї, школа, лікарня, церква, робота та ін.; зв’язки між окремими елементами систе­ми. З огляду на це екокарта є хорошим інструментом для дослідження “життє­вої території дитини/сім’ї”. Так само, як при генограмі, будуючи екокарту, необ­хідно звернути увагу на можливі розгалуження, що можуть свідчити про якість взаємин між членами сім’ї, для збереження яких треба буде докласти багато енергії та зусиль. Для дитини екокарта має бути фотографією її життя, картою важливих осіб та дій.

У роботі з дитиною та її родиною варто використовувати такий важливий потенціал, як громада. Саме створена екокарта дасть можливість визначити оточення дитини й сім’ї, тобто громаду, яка здатна підтримати і допомогти їм справитися зі складною життєвою ситуацією.

Завдання екокарти – схематично зобразити зв’язки сім’ї з оточенням. Усі люди, організації або громади, які мають зв’язки із сім’єю, поєднуються з нею на екокарті лініями. Наприклад, неперервна лінія відображає сильні стосунки, пунктирна – слабкі, а переривчаста – стресові.

Кожний спеціаліст, який працює з дитиною та складає її екокарту, може вико­ристовувати свої додаткові позначки та відображення зв’язків і стосунків. Для наочності варто користуватися фломастерами чи маркерами різних кольорів.

Кола праворуч представляють ресурси громади, необхідні для добробуту і розвитку сім’ї (це можуть бути різноманітні державні та неурядові організації, лікарні, школи, дитячі садки тощо). За допомогою прямих, переривчастих або пунктирних ліній відображається характер зв’язку з ними. Кола праворуч унизу представляють “Працевлаштування і доходи”. Тут варто зазначити місце ро­боти, а також додаткові джерела доходів, наприклад соціальні виплати.

Остання група кіл позначає волонтерські організації, клуби, команди. Це може бути церква або громадські організації, куди входить сім’я. Якщо зв’язок із представленим колом стосується тільки одного члена сім’ї, проводиться лінія

Модуль 5. Підготовка дитини до зміни середовища та самостійного життя

прямо до відповідного маленького кола. В іншому випадку – з’єднується з ве­ликим сімейним колом.

На екокарті позначаються також сімейні зміни та переміщення. Сюди мож­на віднести переїзд, нову роботу, нового члена сім’ї, нову потребу розвитку, роз­лучення, смерть або іншу втрату. Якщо екокарта сім’ї повна, то вона дасть можливість визначити важливі зв’язки родини, її потенціал, щоб підтримувати ці зв’язки. Цей факт слід брати до уваги, коли оцінюється спроможність батьків присвятити дитині час та зусилля, щоб задовольнити її потреби. З іншого боку, можна помітити, що ці зв’язки можуть бути як джерелом підтримки для сім’ї, так і перешкодою для родини виховувати дитину.

Складена екокарта може розглядатися як діагностичний інструментарій сім’ї, що поєднує в собі використання внутрішнього сімейного потенціалу, загально-родинної підтримки, допомоги громади. У Додатку Б наведений приклад скла­дання екокарти.

Під час цього практичного заняття можуть бути проведені вправи, пред­ставлені нижче.

Вправа “Ниточки”¹¹

Мета:продемонструвати учасникам приклади втрат, яких може зазнавати дитина, котра потрапила в складні життєві обставини; надати можливість учас­никам пережити й усвідомити почуття, які виникають у разі втрат.

Час:25 хв.

Ресурси:різнокольорові стрічки, бейджі або таблички з ролями (Дитина, Сім’я, Любов, Дім, Здоров’я, Освіта, Права, Віра та Надія, Майбутнє), марке­ри, ножиці.

Хід проведення:

Викладач вибирає із числа учасників 9 осіб, які отримують картки з ролями “Сім’я”, “Дім”, “Здоров’я”, “Любов”, “Віра”, “Надія”, “Майбутнє”, “Права”, “Освіта” та чекають, доки тренер запросить їх до участі у вправі. У центр кімнати стає учасник, який отримує табличку з написом “Дитина”.

Важливо наголосити, що учасник, який грає роль Дитини, має висловлюва­тися протягом вправи від імені саме дитини, а не дорослого.

Викладач починає розповідати історію, запрошуючи в певний момент увійти до кола відповідних учасників з ролями. У міру входження в коло кожен з них бере один кінець стрічки, запропонований тренером, а інший кінець стрічки має

¹¹ Вправа “Ниточки” демонструє приклади втрат, яких може зазнавати дитина, котра потрапи­ла в складні життєві обставини; надає можливість пережити й усвідомити почуття, які виникають у дитини у разі втрат.

Вправа може бути використана при навчанні спеціалістів, які починають працювати в закладах соціального захисту дітей чи при підвищенні їх кваліфікації.

КОМПЛЕКСНА ДОПОМОГА БЕЗДОГЛЯДНИМ ТА БЕЗПРИТУЛЬНИМ ДІТЯМ

тримати “Дитина”. Таким чином поступово учасник з роллю “Дитина” опи­няється в колі, з’єднаний з іншими учасниками дії кольоровими стрічками.

Текст викладача: Зараз я розповім вам історію, створену на основі фактів, які мали місце в реальному житті.

Жила собі дівчинка. Вона росла щасливою дитиною. У неї були мама, тато, бабуся, дідусь, старший брат. У дівчинки була “Сім’я” (тренер вводить у коло учасника з роллю “Сім’я”, з’єднує його з “Дитиною”). Усі члени сім’ї дуже любили дівчинку, вона знала, що таке справжня “Любов” (тренер з’єднує “Ди­тину” з учасником “Любов”). Сім’я була забезпеченою і жила у великому світло­му “Домі” (наступна ниточка). Дівчинка росла цілком здоровою (наступна ни­точка – “Здоров’я”). Навчаючись у школі-гімназії, яка була однією з найкращих у місті, вона здобувала “Освіту” (наступна ниточка). Таким чином задовольня­лися “Права” маленької людини (наступна ниточка), дівчинка з “Надією” диви­лась у “Майбутнє” (фінальні ниточки).

Але так сталося, що майже протягом року відбулися значні зміни. Батько та старший брат дівчинки загинули в автокатастрофі. Мама не змогла впоратися з горем і почала випивати. Бабуся й дідусь, не витримавши таких бід, померли один за одним. Так у дівчинки не стало “Сім’ї” (тренер входить до кола та перерізає нитку “Дитина” – “Сім’я”). А разом з рідними дівчинка втратила й “Любов” близьких (тренер перерізає нитку “Дитина” – “Любов”). У дівчинки не стало “Дому” (тренер перерізає нитку), тому що мати продала його за бор­ги. Дівчинка разом з мамою опинилася на вулиці. Вона стала часто хворіти та втратила “Здоров’я” (тренер перерізає нитку). Дівчинка перестала ходити до школи (тренер перерізає нитку “Дитина” – “Освіта”). “Права” дівчинки не ви­конувалися (тренер перерізає нитку), оскільки поруч із нею не було дорослих, які б про неї піклувалися. Дівчинка перестала вірити (перерізається нитка з “Вірою”) у своє “Майбутнє” (тренер перерізає нитку). Лише слабкий промінець “Надії” жеврів у її душі (остання нитка, яка залишається нерозрізаною).

На даному етапі тренер ініціює зворотний зв’язок з учасниками рольової гри.

Запитання до “Дитини”:

– Що ти зараз відчуваєш?

– Яка втрата була найбільш важкою?

– Як ти зараз ставишся до навколишнього світу?

– Як ти думаєш, що чекає на тебе?

– Чи спроможна ти виявляти довіру?

Запитання до інших учасників:

– Що ви відчували, коли розрізали ниточки?

– Чи хотіли б ви щось сказати дитині?

– Що, на вашу думку, можна зробити в такій ситуації, щоб допомогти дитині?

Модуль 5. Підготовка дитини до зміни середовища та самостійного життя

До уваги викладача! Учасники мають проговорити всі можливі шляхи вихо­ду із ситуації, що склалася. Необхідно прослідкувати, щоб були названі: віднов­лення позитивних стосунків з біологічною родиною, усиновлення, розміщення дитини до сімейних форм виховання, влаштування в інтернатний заклад, та, якщо вік дитини близький до повноліття, підготовка її до майбутнього само­стійного життя.

Текст викладача: Перш за все “дитина вулиці” потрапляє у притулок для дітей чи центр соціально-психологічної реабілітації дітей.

Запитання викладача учасникам:

– Як ви думаєте, які ниточки можуть бути з’єднані у притулку для дітей?

– Хто саме та як допоможе дитині відновити втрачене?

– Що не може бути відновлене на цьому етапі?

Викладач у ході висловлювань учасників зв’язує стрічки. Наприклад, коли учасники говорять про можливість відновлення здоров’я дитини або продов­ження її освіти, зв’язуються ниточки “Дитина” – “Здоров’я” або “Дитина” – “Освіта” і т.д. Коли більшість стрічок будуть зв’язані, викладач ставить учас­никам запитання.

Запитання до “Дитини”:

– Чи безпечно тобі?

– Які твої відчуття?

– Чого тобі не вистачає?

– Чи відчуваєш ти поновлені зв’язки такими ж, якими вони були раніше?

– Яким для тебе був цей досвід?

– Чи є щось, що ти хотіла б сказати про все, що трапилось у твоєму світі за ці останні декілька хвилин?

Запитання до інших учасників:

– Що ви відчуваєте зараз?

Завершення обговорення:

– Як ми всі зараз почуваємося?

– Чи є щось, що група хотіла б сказати зараз Дівчинці або іншим учасникам вправи?

До уваги! Тренер повинен “зняти” з учасників ролі, повернути їх до відчуття власного “Я”, розмежувати ролі вправи від реальної дійсності кожного учасни­ка, особливо це стосується учасника, який був у ролі дитини. Необхідно бути готовим (при потребі) надати допомогу учасникам, аби вони могли вийти зі стану емоційного пригнічення.

Ми, зазвичай, визначаємо себе та інших людей через важливі стосунки й ролі. Наше життя структуроване діяльністю, яку ми виконуємо у зв’язку із цими ролями і стосунками. Якщо ми втрачаємо важливих людей або ролі, наше відчут­тя того, хто ми є, і того, як інші нас бачать, може серйозно постраждати. Наша

КОМПЛЕКСНА ДОПОМОГА БЕЗДОГЛЯДНИМ ТА БЕЗПРИТУЛЬНИМ ДІТЯМ

вистава була трохи драматичною, але ж ми знаємо, що у своєму житті всі люди переживають серйозні зміни, пов’язані зі втратами.

Вузлики, які утворилися на зв’язаних стрічках символізують душевні рани дитини, які бажано максимально згладити, щоб продовжувати життя далі. Але важливо зазначити, що не варто намагатися ці вузлики взагалі “прибрати”, адже це минуле дитини, її “коріння”, історія її сім’ї – це те, що дитина має знати, прийняти і пам’ятати.

Список рекомендованої літератури:

1. Підготовка кандидатів у прийомні батьки та батьки-вихователі: Посібник тренера. Сьома сесія. Посилення сімейних зв’язків / За заг. ред. Г.М. Лактіонової. – К.: Наук. Світ, 2006. – С. 8–18.

2. Робочі матеріали до “Програми підвищення кваліфікації прийомних батьків та батьків-вихователів дитячих будинків дитячого типу” / Авт. кол.: Г.М. Лактіонова (керівник), Т.Ф. Алєксєєнко, О.А. Калібаба та ін. – Український фонд “Благополуччя дітей”, 2008. – С. 227–235.

3. Томаш Полковскі. Метод індивідуальних планів роботи з дитиною та родиною в умовах опікунсько-виховної установи. 2006. – С. 21–30.

Модуль 5. Підготовка дитини до зміни середовища та самостійного життя