Практичне заняття. Методики підготовки дитини до повернення в біологічну сім’ю

Питання до розгляду:

1. Генограма дитини, правила її складання та аналіз.

2. Екокарта як технологія оцінки спроможності родини до відновлення стосунків з дитиною.

Матеріали практичного заняття

Генограма як інструмент розуміння сімейних стосунків. Для того, щоб проаналізувати батьківський потенціал, сімейні та соціальні фактори, наочно представити наявні в кожній родині сімейні стосунки, часто використовується інструментарій під назвою “генограма”. Інформація, яка буде отримана у про­цесі складання генограми, сприятиме з’ясуванню можливості повернення ди­тини в біологічну сім’ю, визначенню найбільш важливих для дитини членів сім’ї та виявленню факторів, які можуть бути небезпечними для дитини (жорстоке поводження, насилля, фізичне покарання, приниження тощо).

Генограма – це форма запису сімейного родоводу, в якій за допомогою спеціальних умовних позначок фіксується інформація про всіх членів родини протягом декількох поколінь. Генограма є своєрідною картою стосунків між членами даної сім’ї впродовж багатьох поколінь; вона служить для ідентифі­кації позитивних взаємин, визначення сфер потреб.

Мета складання генограми дитини:

– збір інформації про сім’ю дитини (імена, прізвища, дати народжень, дати виникнення зв’язків, адреси, контакти й т. ін.);

Модуль 5. Підготовка дитини до зміни середовища та самостійного життя

– відомості про традиції в сім’ї дитини;

– зміцнення відчуття ідентичності, приналежності дитини;

– підвищення самооцінки;

– підготовка і пошук джерел для з’ясування причин, чому дитина залишилася без батьківського піклування;

– пошук осіб серед біологічної сім’ї, з якими можлива підтримка зв’язків дитини;

– вираження працівником поваги до минулого дитини, її сім’ї;

– зміцнення взаємин дитини з працівником;

– обговорення з дитиною теми, де дитина є найкращим експертом.

Створення генограми з дитиною надасть як фахівцеві, так і дитині багато цінної інформації (особовий склад сім’ї, дати народжень, смертей, одружень, розлучень, вік і стать членів сім’ї). Уже сам пошук такого роду інформації за­безпечуватиме потребу дитини в приналежності до даної родини та формува­тиме її відчуття самоідентичності. Це також буде свідченням того, що фахі­вець, який працює з дитиною, поважає сім’ю дитини, цікавиться нею і визнає її важливою. Генограма показує структуру сім’ї та взаємини між її членами.

При складанні генограми варто пам’ятати, що однією з основних проблем більшості дітей, котрі перебувають у закладах соціального захисту, є розлучен­ня з сім’єю. У багатьох випадках дитина не розуміє причин розлучення із сім’єю, натомість розмова про сім’ю, на тему не тільки емоційно близьку дитині, але й таку, в якій вона добре орієнтується, буде для дитини значним полегшенням та підготовкою до розмови про почуття й потреби.

Слід наголосити, що виконання фахівцем спільно з дитиною генограми дає їй (дитині) можливість реалізувати своє право до самостановлення та вираження власних думок. Важливо створити таку атмосферу, коли дорослий є тільки ко­ординатором дій, що позитивно впливають на відновлення стосунків із сім’ю, а не арбітражним “діагностиком”, завдання якого – встановити той чи інший “діаг­ноз” сім’ї.

Інформація, зібрана під час створення генограми, може бути основою для аналізу потенціалу сім’ї щодо відновлення стосунків з дитиною, а також нагляд­ною картиною взаємостосунків родини.

Як виконати генограму? До початку складання генограми доцільно провес­ти бесіду з дитиною, а часом і не одну, яка з’ясує основні відомості про дитину: що відомо про батьків, інших родичів, наявність братів, сестер, їх вік тощо. Варто починати складання генограми саме із цих даних, поступово вибудовува­ти генограму, нотуючи інформацію, якої не вистачає. Крім документів та інфор­мації від дитини, заповнення генограми потребуватиме розмов із членами сім’ї, родичами чи знайомими дитини. Ось чому на виконання генограми потрібен певний період часу, який може тривати від одного тижня до місяця.

224 КОМПЛЕКСНА ДОПОМОГА БЕЗДОГЛЯДНИМ ТА БЕЗПРИТУЛЬНИМ ДІТЯМ

Особливу увагу варто звернути на сфери, де дані відсутні або вони оточені свого роду “ореолом таємниці”. Це можуть бути потенційні джерела конфліктів у сім’ї, про які варто знати, складаючи генограму. Проте говорити з дитиною про таке потрібно вкрай обережно, тому що це може бути неприємною темою для дитини і вона може просто “закритися”.

Крім того, генограма може показати працівнику притулку для дітей чи цен­тру соціально-психологічної реабілітації дітей, як саме в цій сім’ї передавалися деякі сімейні традиції: імена, які повторюються (наприклад, традиція синів на­зивати на честь дідів), чи існує певний родинний “сценарій” сімейного життя: кількість дітей, різниця у віці між дітьми, багатодітність, розлучення, взаємини між поколіннями чи, наприклад, професії, які передаються від покоління до по­коління.

Важливим елементом у генограмі буде також зазначення сімейних втрат (смерть, розлучення, зміна місця проживання), оскільки вплив втрат на цілу сімейну екосистему може бути дуже істотним. Складання генограми принагід­но дасть можливість працівнику з’ясувати емоційний стан дитини по відношен­ню до втрат, які пережила родина, визначити, на якому етапі “стежки втрат” перебуває дитина та чи потрібна їй професійна психологічна допомога по пере­живанню втрат.

Складаючи разом із дитиною генограму, варто також пам’ятати, що ми має­мо справу з приватною інформацією, яка стосується сім’ї дитини. Тому вико­нання генограми не повинно бути предметом групових занять. Дитина повинна бути впевнена, що інформація, надана нею працівнику притулку для дітей чи центру соціально-психологічної реабілітації дітей, не буде розголошена, а сама дитина не стане об’єктом для обговорення та глузувань.

Генограму слід малювати у спокійній атмосфері під час невимушеної роз­мови між фахівцем та вихованцем. Дитині має бути цікаво створювати свою генограму.

При складанні генограми бажано зібрати інформацію про всіх тих членів сім’ї, які живуть, і тих, що вже померли, які могли для дитини мати яке-небудь значення. Отож, як правило, генограма охоплюватиме не тільки батьків та се­стер чи братів, але й близьких і дальніх родичів з обох сторін – тіток, дядьків, дідусів, бабусь, двоюрідних родичів та ін. На генограмі діти можуть записува­ти багато додаткової інформації: адреси, номери телефонів, розміщувати фото­графії, сердечка біля осіб, які для них особливо близькі. Для вихователів та інших працівників соціальної сфери генограма є чудовим і легким у викорис­танні джерелом інформації про дану сім’ю.

Позначки, які використовуються в генограмі (див. Додаток А):

– Жінки в генограмі зображаються кружечками, а чоловіки – квадратиками. Ці символи підписуються іменами та датами народження людей.

Модуль 5. Підготовка дитини до зміни середовища та самостійного життя

– Лінія, що їх з’єднує, показує, що вони є чоловіком і дружиною (по

горизонталі), або батьком і дитиною (по вертикалі). – Дитину малюють на лінії, що йде прямо вниз від батьків. – На верхньому рядку малюють батьків дитини. Якщо хтось із батьків

уже помер, необхідно поставити на їх позначці хрест і дату смерті. – Громадянський шлюб – пунктирною лінією по горизонталі. – Розлучення – дві скошені лінії, які перекреслюють лінію шлюбу. – Проживання окремо – одна скошена лінія, яка перекреслює родинні

зв’язки. – Символ, який позначає прийомну дитину, підписується датою народження

та датою прийняття дитини в сім’ю. – На генограмі можна відобразити ступінь тісних стосунків у сім’ї – слабкі

зв’язки позначати додатково крупним пунктиром, тісні стосунки –

додатковою лінією. Для прикладу наводимо історію родини дитини та її генограму.