Термін та його ознаки. Термінологія як система

Як відомо, центральне місце у науковому мовленні посідає термінологія, тобто ті слова і словосполучення, які позначають відповідні поняття певної галузі знань (науки, техніки, мистецтва).

Термінологія – категорія змінна. Вона «генетично» залежить від відповідної науки, її розвитку, через те постійно повинна переглядатися з тим, щоб термін найточніше передавав суть понять, їх місце в системі, а водночас щоб новостворені чи запозичені терміни органічно пов’язувалися з наявними, не порушуючи «оригінальності і стрункості» кожної конкретної системи.

Терміни – це слова чи словосполучення для точного вираження спеціальних понять і предметів тієї чи іншої галузі знань (науки, техніки, мистецтва). Термін не лише називає, а й логічно, вичерпно, точно визначає поняття. Від слова “ термін” утворене слово “термінологія”, яке означає “сукупність термінів з усіх галузей знання”, а розділ лексикології, що вивчає терміни певної мови, має назву термінознавство.

Галузеві термінології, тобто сукупність термінів конкретних галузей, називають терміносистемами, або термінологічними системами.

Серед найважливіших ознак терміна окреслимо такі:

1. Термін має чітке означення (дефініцію), зафіксоване у словнику.

2. Термін однозначний (у межах певної термінологічної системи). Багатозначні одиниці в різних термінологічних системах треба вважати омонімами: наприклад, корінь як термін у лінгвістиці, біології, медицині і в математиці.

3. Терміни є позбавлені емоційного забарвлення, тобто термін є стилістично нейтральним.

4. Терміни поширені серед фахівців.

5. Термін точний та байдужий до контексту.

6. Термін системний (він є елементом терміносистеми і елементом системи мовної).

7. Стислість (короткість) у плані вираження. Проте цей критерій швидше бажаний, ніж реальний, бо процес диференціації понять науки та техніки є передумовою використання багатослівних термінів, що прагнуть якнайточніше позначити певне поняття.

2. Лексичні характеристики терміна як мовної одиниці. Загальнонаукові, міжгалузеві та вузькоспеціальні терміни. Відмінність терміна і номенклатурної назви. Терміни і професіоналізми

З мовного погляду з-поміж термінів виділяються однослівні (атом, кисень, синус, корінь, кут, акція, банк, валюта, армування, щільність, агроекологія), терміни-словосполучення – це понад 70% від усіх термінів(важкі метали, земельна рента, експортні кредити, алмазне буріння, металеві конструкції). У військовій та спортивній сфері трапляються терміни-речення (Кроком руш! На місці стій!). За зовнішніми ознаками термінів пізнати не можна. Якщо за певним словом стоїть поняття і цим поняттям оперує певна галузь науки, то це і є термін.

У складі термінологічної лексики є компоненти, утворені на питомому ґрунті: клітина, водень, множник, добуток, присудок, займенник. Велика кількість українських термінів – слова іншомовного походження: афікс, гіпотенуза, механізм, масштаб, ліцензія. Отже, при творенні термінології вдало поєднуються інтернаціональні й національні елементи з урахуванням фонетичних та граматичних особливостей, самобутнього обличчя української мови.

Більшість термінів становлять іменники, оскільки номінація є носієм найбільш важливих змістів у пізнаванні дійсності. На другому місці – терміни-прикметники (здебільшого субстантивовані): колоскові, зернові, парнокопитні, членистоногі, комічне, типове; рідше в ролі термінів виступають інші частини мови, зокрема, прислівники – пристрасно (муз.), дієслова – рости (бот.).

Синонімія в термінології – небажане явище, але синоніми й у цьому розряді лексики є. Нерідко до терміна іншомовного походження виникає синонім, створений на рідному ґрунті: алфавіт – азбука – абетка; протетичний – приставний, процент – відсоток. Це так звані терміни-дублети. Є тенденція термін іншомовного походження вживати в офіційно-діловому стилі та в суто наукових працях; створений на питомому ґрунті – в науково-навчальній та науково-популярній літературі, в публіцистиці, у художній літературі.

Терміни поділяються на загальнонаукові (аксіома, ідея, постулат, гіпотеза, формула), міжгалузеві, що мають стосунок до кількох суміжних галузей (екологічні витрати, ліцензування) та вузькоспеціальні, вживані в якійсь одній галузі науки (ділене, дільник, частка).

Від термінів треба відрізняти номенклатурні назви. Відмінність полягає в тому, що в основі терміна лежить загальне поняття, а в основі номенклатурної назви – одиничне. До номенклатури входять:

1) серійні марки машин, верстатів, приладів;

2) назви підприємств, установ, організацій;

3) серійні назви продукції, що випускається;

4) назви тварин і рослин;

5) власні географічні назви.

Наприклад, півострів, острів – терміни; Крим, Корсика, Сардинія – номенклатурні назви. У ботаніці терміни – вегетація, хвойні, колоскові, квітконосний; номенклатурні назви – ялина, сосна, ялиця, пшениця, жито, овес, троянда, шипшина.

Термінологію також необхідно відрізняти від професійної лексики. Одиницею професійної лексики є професіоналізми, які позначають спеціальні поняття, знаряддя чи продукти праці. Вони виникають тоді, коли певна спеціальність чи вид занять не мають розвиненої термінології (полювання, рибальство, ігри тощо), по-друге, це розмовні неофіційні замінники наявних у певній галузі термінів (оперативка — оперативна нарада, підбити касу – порахувати баланс). Термін – це цілком офіційна, узаконена назва певного поняття, а професіоналізм – напівофіційне слово, сферою вживання якого є мовлення. Професіоналізми мають емоційно-експресивне забарвлення і є обмеженими у вживанні.