2015-09-06
684
Науковий текст – спосіб представлення наукової інформації, результат наукового дослідження.
Серед особливостей наукового тексту те, що
- науковий текст обов'язково відображає ту чи іншу проблему, висуває гіпотези, орієнтує на нове знання, для нього властиві доцільність і раціональність усіх положень, такий текст орієнтований на досягнення дослідницької мети та завдань;
- він має раціональний характер, складається із суджень, умовиводів, побудованих за правилами логіки науки і формальної логіки;
- широке використання понятійного, категоріального апарату науки;
- текст не ґрунтується на образі, не активізує почуттєвий світ його читача, а орієнтований на сферу раціонального мислення;
- його призначення не в тому, щоб змусити повірити, а в тому, щоб довести, обґрунтувати, аргументувати істину.
Структура наукового тексту передбачає три складові: це вступна частина, в якій окреслюють проблему, мету і завдання, гіпотези і методи дослідження; дослідна частина тексту, де описано дослідження та його результати; і висновкова частина, яка містить висновки та рекомендації для проведення подальших наукових досліджень. Слід зважати й на те, що мистецтво наукового тексту полягає в тому, щоб не тільки рельєфно відобразити окремі його складові, а й поєднати їх у цілісність.
Окреслимо загальні вимоги до наукового тексту:
1. Текст має бути чітко структурованим, поділятися на розділи і параграфи. Потрібно прагнути того, щоб кожен розділ був самостійним науковим дослідженням із певної складової загальної проблеми, щоб кожну складову було викладено в тексті, а текст був цілісним, а не фрагментарним.
2. Окрім членування тексту на розділи і параграфи, він має деталізований розподіл на значеннєві частини, абзаци і речення. Варто пам'ятати, що надмірне дроблення тексту утруднює його сприйняття, тому абзаци мають бути обґрунтованими і зводитися до викладу однієї думки.
3. Текст має вирізнятися композиційністю.
4. Початок і кінець абзаців у науковому тексті – це найбільш інформативні місця; інші речення тільки розкривають, деталізують, обґрунтовують, конкретизують головну думку або є сполучними елементами.
5. Під час викладу матеріалу необхідно уникати понять, які не можна тлумачити однозначно.
6. У тексті не має бути повторів, зокрема, це стосується висновків, написання яких передбачає новий рівень систематизації й узагальнення.
7. Науковий текст позбавлений авторського "Я". Перевагу варто надавати безособовим формам викладу. В українських наукових працях також поширено вживання
8. Текст має вирізнятися стислістю і ясністю викладу, відповідати формулі "Думкам просторо, а словам тісно". Ця вимога передбачає запобігання повторів, багатослів'я, зайвих слів, канцеляризмів тощо [5].
