Третє положення

79. Третє положення (частина друга статті І Першого протоколу) застосовується, коли обмеження права власності має на меті встановити контроль за користуванням майном або є частиною законодавчих заходів, що передбачають такий контроль.

80. Приклади застосування третього положення вже наводилися вище. До них належать справи «Спорронґ і Льоннрот проти Швеції» (Sporrong andLonnroth v. Sweden)46 (щодо заборони будівництва на земельній ділянці), «"Пайн Веллі Де-велопментс Лтд." проти Ірландії» (Pine Valley Developmens Ltd v. Ireland)47 (щодо контролю за плануванням) і «Меллахер проти Австрії» (Mellacherv. Austria)48 (щодо контролю за орендованим майном)49. Інші приклади застосування цього положення детальніше розглядатимуться в розділі, що стосується питань виправданого втручання у право власності.

81. Заходи, що вживаються з метою забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів, також слід розглядати відповідно до частини другої статті 1 Першого протоколу. Показовим прикладом застосування третього положення в цьому аспекті є справа «"Ґазус Дозір- унд Фордертекнік" проти Нідерландів» (Gasits Dosier- und Fordertechnik v. the Netherlands)50, в якій німецька компанія поставляла товари голландській компанії на умовах, згідно з якими за першою з них зберігалося право власності на цей товар, доки не буде здійснено їх оплату. Ще до отримання продавцем плати товар був затриманий голландськими податковими органами через непогашення голландською фірмою, яка була їх покупцем, податкової заборгованості. Німецька фірма-продавець стверджувала, що затримання товару голландськими органами стало порушенням її права власності за статтею 1 Першого протоколу. Європейський суд з прав людини зазначив, що цю справу слід розглядати за третім положенням статті 1, оскільки затримання товару є частиною державних заходів, які вживаються з метою збору податків (детальніше цей випадок розглядається далі в п. 129).

_____________________________________________

46 А52 (1982). Див. вище, п. 9 і далі.

47 А222 (1991). Див. вище п. 34.

48 А169 (1989). Див. вище, п. 46 і далі.

49 До Інших прикладів слід віднести справи: «AGOS1 проти Сполученого Королівства»

(AGOSlv. the United Kingdom), A108 (1986) (щодо законодавства, яке встановлює контроль за нелегальним ввезенням золотих монет); «"Ейр Канада" проти Сполученого Королівства» (Air Canada v. the United Kingdom), A316-A (1995) (щодо нелегального ввезення наркотичних речовин); «Інце проти Австрії» (Inzev. Austria), A126 (1987); «Фредін протии Швеції» (Fredinv. Sweden), A192 (1991); «Вендіттеллі проти Італії» (Vendittelliv. Italy), А293-А (1994); «Спадеа і Скалабріно проти Італії» (Spadea andScalabrino v. Italy), A315-B (1995);«Сколло проти Італії» (Scollov. Italy), A315-C (1995) (щодо законодавства про контроль за житловим фондом).

50 А306-В (1995), п. 59. Серед інших прикладів: заява № 11036/84, «"Свенска Менеджмент Ґруппен" проти Швеції» (Svenska Management Gruppen v. Sweden) (1985); заява № 13013/87, «"Baca Лів Омзезідіґт" проти Швеції» (Wasa Liv Omsesidigt v. Sweden) (1988), на с. 185—187; «Національне провінційне будівельне товариство та інші проти Сполученого Королівства» (National Provincial Building Society and Others v. the United Kingdom), 1997-VII (1997), n. 79.