Ціноутворення на ринку страхових контрактів

Ф’ючерсна ціна – ціна, що фіксується за укладання ф’ючерсного контракту. Вона відображає очікування інвесторів щодо майбутньої ціни спот для відповідного активу. За укладання ф’ючерсного контракту ф’ючерсна ціна може бути вищою або нижчою ціни спот, називається контанго (премія до ціни спот), а коли нижча – бекуордейшн (знижка відносно ціни спот).

До моменту закінчення строку дії контракту ф’ючерсна ціна дорівнює ціні спот. Ця закономірність виникає як результат дії арбітражерів. За виникнення такої ситуації арбітражери почнуть активно продавати ф’ючерсні контракти, що знизить ф’ючерсну ціну. Одночасно вони стануть купувати базисний актив на спотовому ринку, що викличе зростання спотової ціни. У результаті їх дій ф’ючерсна ціна і спотові ціни будуть однакові або майже однакові. Деяка різниця може виникнути через комісійні витрати, що несуть арбітражери за укладення угод.

Різниця між ціною спот базового активу та ф’ючерсною називається базисом. Залежно від того, вища ф’ючерсна ціна або нижча, спотовий бонус може бути від’ємним і додатнім. До моменту закінчення строку контракту базис буде дорівнювати нулю, оскільки ф’ючерсна і спотові ціни збігаються. Для фін-х ф’ючерсних контрактів базис визначається як різниця між цими цінами. Такий порядок розрахунку прийнятий, щоб зробити базис достатньою величиною, тому що ф’ючерсна ціна зазвичай вища за спотову. Для товарних ф’ючерсних контрактів властива зворотна цінова картина.

Один із центральних моментів визначення ф’ючерсної ціни є ціна доставки, тобто всі витрати, пов’язані з володінням базисним активом упродовж дії контракту і втрачений прибуток.

До її складу входять елементи: а) витрати на зберігання і страх-ня активу; б) процент, який отримав би інвестор на суму, витрачену на придбання базисного активу; в) процент, який інвестор сплачує за позику.

ф’ючерсна ціна = ціна спот + процениі + витрати на зберігання і страх-ня

Якщо це співвідношення не витримується, виникає можливість здійснення арбітражної операції. Конкретно, якщо F>S+Ik+Z, де F – ф’ючерсна ціна; S - ціна спотбазисного активу; Ik – процент за кредитом; Z – витрати на зберігання і страх-ня, то арбітражер: а) продасть контракт; б) позичить кошти під проценти Ik, купить на них базисний актив і буде зберігати до моменту поставки; в) по закінченні строку контракту поставить актив і отримає прибуток [F – (S + Ik + Z)]. У випадку цінних паперів величина Z дорівнює нулю.

Якщо F < S + Ig – Z, де Ig – придбаний за депозитом, то арбітражер: а) купить контракт; б) позичить актив під процент Ik; в) продасть актив і розмістить отриману суму під процент Ig; г) по закінченні строку контракту отримає процент за депозитом, заплатить за актив за контрактом, поверне його з процентом кредитору. Його прибуток буде S + Ig - Ik – F.

Можливість арбітражної операції виникає також, якщо різниця в цінах (ціновий спред) для двох контрактів на один і той самий базовий актив з поставою в різні строки не = ціні доставки.