2015-09-06
279
У повсякденному житті дитині постійно доводиться стикатися із ситуаціями морального вибору. Достатньо лише поспостерігати за дитячою грою: скільки разів малятам потрібно обирати пригостити чи не пригостити товариша, поділитися машинкою з іншим чи ні, пропустити дівчинку вперед чи швиденько стати самому?
У вирішенні проблемного запитання, чи здатні сучасні дошкільнята (оточені не завжди корисною інформацією СМІ) до самостійного морального вибору, було б помилково вважати, що не можуть. Звичайно, з раннього до середнього дошкільного віку дорослі (батьки та педагоги) впливають на моральний вибір дитини, але поступово «маленька людина» все впевненіше входить в соціальний світ дорослих речей та ситуацій і їй доводиться самостійно приймати рішення. Спілкування з дорослими в старшому дошкільному віці носить пізнавальний характер - діти з'ясовують коло соціально схвалюваних та прийнятних форм поведінки, пропускають інформацію через власний досвід – прагнуть спробувати межі припустимої незалежності. Дорослий є для них джерелом різноманітної інформації про правила співжиття, особливості поводження з дорослими та дітьми, причинно – наслідкові зв'язки між проявами моральної активності та ставленням людей, що їх оточують. Малюк починає орієнтуватися в людських відносинах, розуміти ставлення до себе інших людей, необхідність стримування власних бажань, відносно до конкретних обставин, входити у дитячі об'єднання (диференціюючи правила поведінки з дітьми старшого, молодшого віку, однолітками).
Приділяючи окрему увагу контактам дитини з однолітками слід зазначити, що їх взаємини складаються таким чином, що малюк постає перед вибором власних бажань перед загальноприйнятими нормами та правилами поведінки. Саме тоді дошкільня опиняється між двох полюсів. Проте чи буде вибір правильним у конкретній ситуації значною мірою залежить від дорослого, який завжди намагається проконтролювати з висоти «власного гуманістичного погляду» дії дитини. Але якщо постійно регламентувати та контролювати дії дитини, вказувати їй як поводитись, виокремлювати риси добра і зла, можна розвинути в малюка невпевненість, пасивність – моральний формалізм. В такому випадку малюк позбавлений можливості повноцінно набувати соціальної компетентності на зростати емоційно: уміти ініціювати контакти, налагоджувати спільну взаємодію, домовлятися, узгоджувати дії свої дії з партнерами, допомагати іншим людям мобілізуватися на подолання власних труднощів, виробляти самоцінні судження, поважати себе та інших.
Помилковою буде і протилежна позиція: надати дитині цілковиту свободу дій і залишати поза увагою моральний аспект її вчинків. До того ж вседозволеність. Як і надмірна регламентація можуть призвести до невпевненості у своїх силах. Не знаючи межі дозволеного, дитина може вагатися у будь – яких своїх починаннях і почувати себе беззахисною. Саме тому не можливо переоцінити формування емоційної зрілості, як одного з формувальних елементів формування компетентної особистості: здатності адекватно реагувати на ситуації та події, орієнтуватися в настроях та станах людей з життєвого оточення, регулювати свою емоційну поведінку, утримуватися від імпульсивних проявів. Здійснювати виховний вплив слід одночасно в двох основних паралельних напрямах:
- збагачення загального морального досвіду дитини;
- збагачення досвіду поведінки в конкретних ситуаціях морального вибору.
Головна мета першого напряму сформувати у дітей розуміння змісту моральних вимог. Під час організації форм роботи з реалізації соціально- моральної та емоційно – ціннісної ліній розвитку важливо цілеспрямовано спонукати дітей до допомоги один одному, дорослому, виявляти турботу до вихованців молодшої групи - збагачувати повсякденне життя в колективі альтруїстичним змістом. Завдяки такій роботі малюк звільняється від надмірної центрації на власних проблемах, у нього формується відчуття належності до дитячого товариства. Формується людяність, як базова якість особистості, наповнюється моральним змістом Я – образ малюка - у дитини формується уявлення про себе, як про чуйну та уважну людину.
