Методичні рекомендації

При вивченні даної теми слід виходити з того, що корисливі спонукання є одними з основних у житті будь-якої особи. Тому корисливість не повинна оцінюватися як криміногенна характеристика злочинців. Кримінальними можуть бути лише засоби задоволення корисливого мотиву.

Студенти повинні розрізняти загальнокримінальну корисливу злочинність та економічну злочинність, що також має корисливу мотивацію. До основних характеристик злочинності загальнокримінального корисливого типу належать:

1) корисливий мотив та корислива мета (протиправне безоплатне вилучення чужого майна);

2) об’єкт – право власності;

3) предмет – чуже майно, права на майно (категорія «чуже майно» повинна оцінюватися у юридичному значенні та мати вартісно-споживче вираження);

4) загальний суб’єкт (поза сферою економіки та службовими відносинами);

5) «примітивні» способи вилучення майна.

Слід також розрізняти загальнокримінальну корисливу злочинність та корисливо-насильницьку злочинність, яка належить до загальнокримінальних діянь: для корисливо-насильницької злочинності характерний насильницький спосіб заволодіння майном потерпілих, тобто допоміжну функцію виконують агресивні спонукання.

В основному загальнокримінальні корисливі злочини зосереджені у розділі 6 КК України (злочини проти власності за винятком некорисливих посягань на власність).

Загальнокримінальна корислива злочинність складається зі злочинів, передбачених ст.ст.185, ч.1 ст.186, 190, 192, 289 КК України. До ядра цього виду злочинності відносяться такі злочини як крадіжки, ненасильницькі (прості) пограбування, шахрайства. Зокрема, на крадіжки припадає до половини усіх зареєстрованих в Україні злочинів (при цьому на квартирні крадіжки припадає до 22% всіх зареєстрованих крадіжок).

Статистичні дані щодо загальнокримінальної корисливої злочинності є вельми умовними, адже ці злочини мають досить високий рівень латентності. Також слід відзначити залежність коливання показників цього виду злочинності від особливостей ведення статистичного обліку злочинів та кваліфікації. Ще однією специфічною ознакою є низький рівень розкриття цих злочинів: для крадіжок – в середньому 50%, для шахрайств – в середньому 55%.

Студенти повинні пам’ятати, що особистість загальнокримінального корисливого правопорушника характеризується фрустраційним комплексом, що виникає через неможливість задовольнити споживацькі потреби. Як правило, це обумовлено низьким соціальним статусом, зокрема, маргінальністю, алкогольною та наркотичною залежністю. У більшості таких злочинів негативні особистісні характеристики формуються завчасно до вчинення злочину, підґрунтям для формування таких характеристик є впевненість, що злочинний шлях найбільш розповсюджений для забезпечення бажаного рівня життя.

Відповідно до цього саме загальнокримінальна корислива злочинність характеризується рецидивонебезпечністю, а також наявністю професійних злочинців та їх спільнот.

Корисливість як провідний мотив розглядуваних злочинів є усвідомленим прагненням до отримання безоплатної протиправної майнової вигоди та становить внутрішню, спонукаючу причину вчинення злочинів.

У межах вивчення детермінації загальнокримінальної корисливої злочинності студентам слід уміти аналізувати такі причини та умови, як аномійний стан суспільства, соціальне розшарування, споживацька психологія, кримінальна психологія, фрустрація тощо та окремі віктимологічні фактори.

Проблема попередження загальнокримінальної корисливої злочинності полягає в тому, що це один з найтиповіших та найстійкіших видів кримінальної активності, який залежить не стільки від застосування спеціально-кримінологічних заходів, скільки від загальносоціальної стабільності у суспільстві.

Студенти також повинні вміти пояснити попереджувальне значення кримінально-правових санкцій.

Серед системи суб’єктів протидії загально-кримінальній корисливій злочинності особливу увагу слід звернути на компетенцію та структуру спецпідрозділів органів внутрішніх справ України, а також засади діяльності приватних охоронних структур.