Загальні положення вогнепальних ушкоджень

Під вогнепальними розуміють ушкодження, які виникають при пострілі зі всіх видів вогнепальної зброї, від вибухів боєприпасів (па­тронів, гранат, мін, вибухових речовин) чи їх частин (капсулів, запалів, дето­наторів). Частота вогнепальних ушкоджень залежить від кількості вог­непальної зброї, яка є в населення.

Вогнепальна зброя поділяється на: 1) артилерійську і 2) стрілкову.

У судово-медичній практиці найчастіше зустрічаються ушкодження, які виникають при пострілах із ручної стрілкової зброї, яка поділяється:

1) за призначенням:

а) бойова (автомати, карабіни, гвинтівки, пістолети);

б) мисливська (рушниці: одно-, дво-, тридульні);

в) спортивна (гвинтівки, пістолети, револьвери);

г) спеціальна (сигнальні і будівельно-монтажні пістолети);

2) за виготовленням:

а) штатна;

б) саморобна (самопали);

в) дефектна (обрізи);

3) за довжиною ствола:

а) довгоствольна (автомати, карабіни);

б) короткоствольна (пістолети, револьвери);

4) за характером ствола:

а) нарізна (гвинтівки, автомати, пістолети);

б) гладкоствольна (мисливська зброя);

в) комбінована (мисливська, спортивна зброя);

5) за механізмом пострілу:

а) автоматична (автомати);

б) напівавтоматична (пістолети, карабіни);

в) неавтоматична (мисливські рушниці);

6) за діаметром ствола (калібром):

а) малокаліберна (4-6 мм);

б) середнього калібру (7-9 мм);

в) великокаліберна (понад 9 мм).

Залежно від кінетичної енергії кулі розрізняють розривну, пробив­ну, клиноподібну і забивну дію.

Розривна (дробляча) дія характеризується тим, що куля, яка має ве­лику енергію, дробить і руйнує щільні середовища (кістки, хрящі, внутрішні органи, шкіру). При пробивній дії куля діє за типом пробійника, утво­рюючи в ушкоджених щільних середовищах дефект «мінус - тканина»; при клиновидній дії - діє як клинок, розщеплюючи і розсовуючи тканини. Забивна дія проявляється на злеті, коли куля, втративши кінетичну енергію в момент удару по шкірі може викликати синець, садно, а інколи поверхневу рану.

При вогнепальних пораненнях велика енергія кулі у вигляді ударної хвилі миттєво передається навколишнім тканинам, спричиняючи їхнє коли­вання. При цьому вслід за кулею, яка рухається, утворюється пульсуюча порожнина, яка передає коливальні рухи на сусідні органи і тканини. Тому дія кулі на тіло людини складається із прямої дії (удару) і бокової дії (дії енергії, яка передається в усі боки).

При попаданні кулі в органи, які мають рідкий чи напіврідкий вміст, спостерігається гідродинамічна дія кулі, тобто куля передає енергію нестискуваному середовищу, в усі боки з однаковою силою, і ці органи (серце в стані діастоли, наповнений сечовий міхур та ін.) розриваються на шматки.

При експертизі вогнепальних ушкоджень велике значення для слідства має вирішення таких питань:

1) Чи є ушкодження вогнепальним?

2) Яка рана є вхідною, а яка вихідною?

3) Який напрям ранового каналу?

4) Із якої відстані проводився постріл?

5) Із якої зброї проводився постріл?

6) Яка послідовність нанесення вогнепальних ран?

7) Своєю чи чужою рукою заподіяно поранення?

8) Чи здатний смертельно поранений до самостійних дій?

9) Яким було положення загиблого і особи, яка стріляла, в момент пострілу?

Крім того, залежно від конкретних обставин можуть бути поставлені також інші питання. Вирішення перерахованих питань ґрунтується на детальному дослідженні всіх виявлених ушкоджень на одязі, шкірі і по ходу ранового каналу. Питання про характер поранення вирішується на основі вивчення особливостей вхідних і вихідних отворів. Визначення же характеру кульових отворів безпосередньо пов'язане зі встановленням відстані пострілу, оскільки зі зміною дистанції пострілу змінюється і вигляд вхідних, а інколи і вихідних отворів.