Особливості вогнепального ранового каналу

Пробивши шкіру, куля, як правило, продовжує свій шлях у тілі людини. При цьому утворюється рановий канал, який являє собою ділянку тканин, які травмуються на всьому шляху руху кулі від вхідного до вихідного отворів.

Ранові канали бувають:

1) наскрізні - куля проходить через усе тіло людини;

2) сліпі - куля залишається в тілі людини;

3) за розташуванням площини, в якій знаходиться рановий канал, відносно вертикальної осі, ці канали поділяються на: горизонтальний, сагітальний та фронтальний.

За малюнком повздовжньої осі ранові канали поділя­ються на:

1) прямі;

2) скривлені;

3) 3) ламані;

4) безперервні;

5) переривчасті.

Прямолінійний канал спостерігається, коли травмуючий агент (куля, шріт) рухається в тілі жертви прямолінійно, не відхиляючись від вхідного до вихідного отво­рів. Снаряд, зустрівши на своєму шляху перепону (кіст­ка, хрящ), може обігнути її, тоді канал буде скривленим, або ж змінити напрямок руху в інший бік, і канал буде ламаним. Таке явище спостерігається і в тих випадках, коли у мить пострілу тіло людини було у непрямолінійному положенні, наприклад, людина різко нахилилась вперед чи вбік. При випрямленні тіла рановий канал стає ламаним.

Шлях кулі може бути безперервним (прямим, ламаним, скривленим) або переривчастим. В останньому випадку треба розрізняти первинно-переривчасті ранові канали - снаряд послідовно проходить через кілька частин тіла, та вторинно-переривчасті, які утворюються внаслідок взаємного зміщення ушкоджених тканин і органів після проходження снаряда.

Такий вигляд ранового каналу дає можливість визна­чити послідовність нанесення ушкодження. Враховуючи, що після першого поранення деякі травмовані органи, наприклад, легені, зміщуються, тобто утворюється переривчастий рановий канал, можна впевнено діагностувати наступні ушкодження, після яких канал залишається прямолінійним.

Зміни в ділянці ранового каналу досить значні й обумовлені декількома факторами. Так, при ударі кулі в тіло людини в його тканинах виникає головна ударна хвиля, яка з великою швидкістю поширюється, утворюючи зону молекулярного струсу. Струс стінок ранового каналу триває ще деякий час після проходження кулі. Загалом же вказані фактори призводять як до утворення ранового каналу, так і до порушення структури оточуючих тканин та подальшого їх відмирання (некротизації).

Якщо в паренхіматозних органах канали можуть спадатися, то при ушкодженні кісток утворені снарядом отвори своїх розмірів та форми у подальшому не змінюють, завдяки цьому навіть при дослідженні лише самих кісток можна скласти чітку й однозначну думку про на­прямок руху кулі, а отже й ранового каналу в тілі людини. Так, при проходженні через плоску кістку куля вибиває в ній отвір. Утворюється ушкодження досить характерного вигляду - на місці входу кулі отвір, як правило, круглий, відповідає параметрам кулі, а на виході отвір значно більший за діаметр снаряда. Таким чином, з плоскої кістки вибивається фрагмент у вигляді усіченого конуса, широкою основою направленого в бік руху кулі.

Коли має місце травма трубчастих кісток, то спостерігається зовсім інша картина: утворюється основний пе­релом, при цьому фрагменти кістки виносяться в бік ру­ху снаряда й знаходяться між вхідним та вихідним отвором у м'яких тканинах. Там їх можна виявити шляхом пальпації, при розтині, а також за допо­могою рентгенологічних, ультразвукових досліджень.