Прибуток - це грошове вираження різниці між вартістю реалізації продукції та витратами на її виробництво

R= ТR -ТС

де R - прибуток;

ТR - загальний виторг;

ТС - загальні витрати.

В економічній науці та господарській практиці розрізняють економічний, бухгалтерський і нормальний прибуток. Загальна сума прибутку від усіх видів діяльності утворює балансовий прибуток, його відображають у бухгалтерській звітності.

Бухгалтерський прибуток R _бух. - це різниця між загальним виторгом і явними витратами фірми. Такий прибуток називають ще розрахунковим, оскільки під час його обчислення враховують лише грошові платежі, які підприємець здійснює зовнішнім постачальникам ресурсів.

Але, крім таких явних витрат, що зазвичай фіксуються в бухгалтерських документах, підприємець має ще й певні витрати, які не відображені на його рахунках. Такі витрати називаються неявними, внутрішніми. Сутність їх в тому, що вони являють собою витрати власних ресурсів підприємця, які він використовує в даний спосіб, втрачаючи можливість застосовувати їх іншим чином. Фактично такі витрати - альтернативна вартість ресурсів підприємця: його праці, власності, грошових накопичень. Відповідно до цього бухгалтерський прибуток не враховує всіх економічних витрат підприємця.

Економічний прибуток (ЕR або R _екон.) - це різниця між загальним виторгом і загальними витратами фірми -явними і неявними:

ЕR = ТR – ТС явні -ТС неявні

де ЕR - економічний прибуток;

ТR - загальний виторг;

С - витрати

ТС явні - витрати, що сплачені зовнішнім постачальникам;

ТС неявні - внутрішні витрати підприємця.

Нормальний прибуток NR(абоR_норм.) - це той мінімальний доход, який має заробляти підприємець, щоб залишитися у своєму бізнесі. Це плата за виконання підприємницьких функцій. Можна також.сказати, що це доход, який власник фірми міг би отримати, вкладаючи свої ресурси в іншу справу, використовуючи власні ресурси поза своєю фірмою.

За нульового економічного прибутку фірма покриває усі свої витрати - явні та неявні. Коли фірма не може повністю покрити економічні витрати, її власники прагнитимуть кращого альтернативного використання ресурсів поза межами фірми.

Нормальний прибуток має бути достатньо високим, щоб наявні фірми залишились у цій галузі, і достатньо низьким, щоб нові фірми не могли увійти в цю галузь.

Нормальний прибуток є частиною загальних економічних витрат фірми, це плата виробнику чи менеджеру за те, щоб не допустити відпливу ресурсів із даної галузі в іншу. Будь-який надлишок над загальними економічними витратами є економічним прибутком. Економічний прибуток не входить у витрати, адже це доход, отриманий понад загальні витрати фірми.

В умовах багатоукладної економіки не існує єдиної схеми розподілу прибутку. Безумовно, є відмінності розподілу прибутку на приватному підприємстві та в кооперативних і державних підприємствах. Однак для всіх учасників виробництва є загальні засади щодо здійснення цієї процедури.

Насамперед з прибутку вираховують податки до державного бюджету. Частина прибутку вилучається на орендну плату (за користування землею, будівлями, які перебувають в розпорядженні інших власників). Підприємства за рахунок прибутку сплачують відсотки за позичені кошти банківським установам. Із прибутку створюються благодійні та інші фонди. В законі України “Про благодійництво та благодійні організації” визначені основні напрями благодійництва та благодійної діяльності. Підприємства, які віддають частину своїх прибутків на благодійну діяльність, користуються податковими та іншими пільгами.

Кошти, що залишаються після перелічених відрахувань, утворюють чистий прибуток. Чистий (розрахунковий) прибуток - це частина загального або балансового прибутку підприємства (фірми), що залишилась у його розпорядженні після сплати податків, рентних та інших платежів до бюджету.