Заняття 6. Собівартість продукції

Собівартість продукції є одним з найважливіших узагальнених показників, який характеризує ефективність виробництва. Собівартість продукції — сума грошових витрат підприємства (сі на виробництво і збут одиниці продукції. Усі витрати підприємства, які входять до собівартості продукції, поділяються на виробничі й позавиробничі. До виробничих належать амортизація, відрахування (тобто перенесену на продукцію вартість основних засобів), сировину, матер паливо, різні види енергії, заробітну плату робітників. До позавиробничих належать витраті в’язані з реалізацією продукції, та різного роду відрахування на науково-дослідні роботи, пов’язані з підготовкою кадрів, рекламною діяльністю.

При обчисленні собівартості, з урахуванням затрат, пов’язаних з виробництвом продукції собівартість набуває форми виробничої або фабрично-заводської (виробничі й загально управлінські витрати). Якщо враховувати виробничі затрати і затрати на реалізацію продукції, то така собівартість називається комерційною. У промисловості розрізняють індивідуальну й галузеву собівартість продукції. Індивідуальна собівартість характеризує витрати окремого підприємств, виробництво й реалізацію продукції. На її рівень впливають конкретні умови виробництва на даному підприємстві. Галузева собівартість показує середні у галузі витрати на виробництво та реалізацію продукції.

Відображаючи рівень витрат на виробництво, собівартість комплексно характеризує ступ використання всіх ресурсів підприємства, а отже, і рівень техніки, технології та організації виробництва. Що ліпше працює підприємство (інтенсивніше використовує, виробничі ресурси, успішніше вдосконалює техніку, технологію та організацію виробництва), то нижчою є собівартість продукції. Вона має тісний зв’язок з ціною. Це виявляється в тім, що собівартість є базою ціни товару і водночас обмежником для виробництва (ніхто не випускатиме продукцію, ринкова ціна якої нижчою за її собівартість).

Для обчислення собівартості продукції важливе значення має визначення складу витрат, й відомо, витрати підприємства відшкодовуються за рахунок двох власних джерел: собівартості прибутку. Тому питання про склад витрат, які включаються у собівартість, є питанням їхньої розподілу між зазначеними джерелами відшкодування. Загальний принцип цього розподілу поля гає в тому, що через собівартість мають відшкодовуватися ті витрати підприємства, які забезпечують просте відтворення всіх факторів виробництва: предметів, засобів праці, робочої сили, природних ресурсів. Відповідно до цього у собівартість продукції включають витрати на:

• дослідження ринку та виявлення потреби у продукції;

• підготовку й освоєння нової продукції;

• виробництво, включаючи витрати на сировину, матеріали, енергію, амортизацію основних фондів і нематеріальних активів, оплату праці персоналу;

• обслуговування виробничого процесу та управління ним;

• збут продукції (пакування, транспортування, реклама, комісійні витрати);

• розвідку, використання й охорону природних ресурсів (витрати на геологорозвідувальні роботи, плата за воду, деревину, витрати на рекультивацію земель, охорону повітряного, водного басейнів);

• набір і підготовку кадрів;

• поточну раціоналізацію виробництва (вдосконалення технології, організації виробництва, праці, підвищення якості продукції), крім капітальних витрат.

Необхідно мати на увазі, що з різних причин на практиці немає повної відповідності між дійсними витратами на виробництво і собівартістю продукції. Так, згідно з чинним порядком не включаються у собівартість продукції, а відшкодовуються за рахунок прибутку або інших джерел витрати на підготовку та освоєння нової продукції серійного і масового виробництва.

Водночас є й такі витрати, які включаються у собівартість продукції, але не мають прямого зв’язку з виробництвом: оплата часу виконання державних обов’язків працівниками підприємства, скорочення робочого дня підлітків, матерів, які мають дітей віком до одного року.

Непродуктивні витрати підприємства, пов’язані з виробничою діяльністю (втрати від браку, недостач і псування матеріалів, від простоїв), у межах встановлених норм включаються у фактичну собівартість продукції, а втрати від порушення вимог (умов) договорів з іншими підприємствами та організаціями (штрафні санкції) відшкодовуються за рахунок прибутку.

Склад витрат, які включаються у собівартість продукції (послуг), може дещо змінюватися з різних практичних міркувань. Але загальною тенденцією таких змін має бути якомога повніше відображенні у собівартості дійсних витрат на виробництво продукції.

У ринковій економіці на собівартість продукції впливає конкуренція. Це означає, що при зниженні собівартості враховують особливості попиту споживача, якість продукції, наявність однорідних товарів у конкурентів. У ряді випадків підприємство вдається до підвищення собівартості шляхом використання дорожчих матеріалів, додаткових затрат, пов’язаних з новою модифікацією виробу. Доцільність таких витрат виправдовується намаганням залучити нових покупців. Зниження собівартості продукції виступає головним засобом зростання прибутку підприємства.