Перший спосіб репетирування

М и х а ї л Ч е х о в

Про мистецтво актора

Переклад з російської В.Ю.Карпенка.

2005р.

У я в а т а у в а г а

Перший спосіб репетирування

Не те, що є, збуджує до творчості, але те, що

може бути; не дійсне, а можливе.

Рудольф Штейнер

Все молодшим і молодшим відчуває себе той,

хто вступає у світ уяви. Тепер він знає: це сві-

домість робила його душевно старшим і таким

негнучким. Р.Мейєр

Образи фантазії живуть самостійним життям

Вечір. Після довгого дня, після багатьох вражень, переживань, справ і слів ви даєте від-починок своїм стомленим нервам. Ви сідаєте, заплющивши очі або вимкнувши в кімнаті

світло. Що виникає з пітьми перед вашим внутрішнім зором? Обличчя людей, що зустрі-лися вам сьогодні, їхні голоси, їхні розмови, вчинки, рухи, їхні характерні або смішні ри-

си. Ви знов пробігаєте вулицями, проминаєте знайомі будинки, читаєте вивіски…Ви па-

сивно слідкуєте за барвистими образами спогадів проведеного дня. Але от, непомітно для вас самих, ви виходите за межі минулого дня, і у вашій уяві постають картини близького й далекого минулого. Ваші забуті, напівзабуті бажання, мрії, прагнення, вдачі й невдачі пос-тають перед вами. Щоправда, вони не такі точні, як образи спогадів сьогоднішнього дня, вони вже «підмінені» кимось, хто фантазував над ними в той час, як ви «забули» про них, але все ж ви впізнаєте Їх. І от серед усіх бачень минулого й теперішнього ви помічаєте: то тут, то там пропливає образ зовсім незнайомий вам. Він щезає й знову з’являється, ведучи за собою інших незнайомців. Вони вступають у взаємовідносини один з одним, розігру-ють перед вами сцени, ви слідкуєте за новими для вас подіями, вас захоплюють дивні, нес-подівані настрої. Незнайомі образи вводять вас у події їхнього життя, і ви вже активно по-чинаєте брати участь у їхній боротьбі, дружбі, коханні, щасті й нещасті. Спогади відійшли на задній план – нові образи сильніші за спогади. Вони примушують вас плакати або смія-тися, гніватися чи радіти з більшою силою, ніж прості спогади. Ви з хвилюванням слідку-єте за цими образами, які звідкілясь прийшли, живуть самостійним життям, і ціла гама по-чуттів збуджується у вашій душі. Ви самі стаєте одним з них, ваша вто-ма пройшла, сон відлетів, ви у піднесеному творчому стані.

Актор і режисер, як і кожний художник, знають такі хвилини. «Мене завжди оточують

образи» - говорив Макс Рейнгардт. «Увесь ранок,- писав Діккенс,- я сиджу в своєму кабі-

неті, чекаючи на Олівера Твіста, але він все ще не приходить». Гете сказав: «Надихаючі

нас образи самі з’являються перед нами, говорячи: «Ми тут!». Рафаель бачив образ, який

пройшов перед ним у його кімнаті,- це була Сікстинська Мадонна. Мікеланджело вигук-

нув у відчаї: «Образи переслідують мене і змушують взяти їхні форми зі скель!»

Коли б сучасний актор захотів висловити старим майстрам свої сумніви з приводу їхньої

віри в самостійне існування творчих образів, вони б відповіли йому: «Ти помиляєшся, га-

даючи, що можеш творити виключно з самого себе. Твій матеріалістичний вік привів тебе

навіть до думки, що твоя творчість є продукт діяльності мозку.Її ти називаєш натхненням! Куди веде воно тебе? Наше натхнення вело нас за межі відчутного світу. Воно виводило нас з вузьких рамок особистого. Ти зосереджений на самому собі, ти копіюєш свої власні емоції і з фотографічною точністю зображуєш факти життя, що оточує тебе. Ми ж, йдучи за нашими образами, проникали у сфери для нас нові, нам до того невідомі. Творячи, ми пізнавали!»

Влада над образами

Але, якщо в вас достатньо сміливості, щоб визнати самостійне існування образів, ви все

ж не повинні задовольнятися їхньою випадковою, хаотичною грою, як би багато радості вона не давала б вам. Маючи певне художнє завдання, ви повинні навчитися владарювати

- 3 -

над ними, організовувати й спрямовувати їх відповідно до вашої мети. (Вправи на увагу допоможуть вам у цьому).Тоді, скоряючись вашій волі, образи з’являтимуться перед вами не лише у вечірній тиші, але й удень, коли сяє сонце, і на гамірній вулиці, і в натовпі, і се-ред повсякденних клопотів.

А к т и в н о ч е к а т и

Але ви не повинні думати, що образи з’являтимуться перед вами закінченими й заверше-ними. Вони вимагатимуть чимало часу на те, щоб змінюючись і вдосконалюючись досяга-ти необхідного вам ступеня виразності. Ви повинні навчитися терпляче чекати. Леонардо да Вінчі роками чекав, поки він зміг закінчити голову Христа у «Таємній Вечері». Але че-кати – чи не означає це перебувати в пасивному спогляданні образів? Ні. Не дивлячись на здатність образів жити своїм самостійним життям, ваша активність – умова їхнього роз-витку.

Що ж робите ви у період чекання? Ви задаєте питання образам, що з’являються перед вами, як ви можете задавати їх своїм друзям. Весь перший період роботи над роллю, якщо ви систематично проводите його, проходить у запитаннях і відповідях. Ви запитуєте, і в цьому ваша активність у період чекання. Змінюючись і вдосконалюючись під впливом ва-ших запитань, образи дають вам відповіді видимі вашому внутрішньому зору.

Але існують два способи задавати питання. В одному випадку ви звертаєтесь до вашої свідомості. Ви аналізуєте почуття образу і намагаєтесь дізнатися про них якомога більше. Але чим більше ви знаєте про переживання вашого героя, тим менше відчуваєте ви самі.

Другий спосіб протилежний першому. Його основа – ваша уява. Задаючи питання, ви

хочете побачити те, про що запитуєте. Ви дивитесь і чекаєте. Під вашим допитливим по-глядом образ змінюється і з’являється перед вами, як видима відповідь. У цьому випадку

вона продукт вашої творчої інтуїції. І не існує питання, на яке ви не могли б одержати від-повіді. Все, що може хвилювати вас, особливо в першій стадії вашої роботи, стиль автора і даної п’єси, її композиція, основна ідея, характерні риси дійових осіб, місце і значення се-ред них вашої ролі, її особливості в основному і в деталях, – все це ви можете перетворити ти на запитання.

Але, звісно, не на будь-яке питання ви одержите відповідь негайно. Образи часто вимага-ють багато часу для того, щоб здійснити необхідне їм перевтілення. Якщо ви спитаєте, на-приклад, вашого героя, як виходить він першого разу на сцену в обставинах даних авто-ром, ви, вірогідно, одержите майже миттєву відповідь,- образ «зіграє» перед вами свій ви-хід. Але ви можете також спитати, яке ставлення особи, яку ви повинні зображувати на сцені, до іншої особи в п’єсі, і відповідь може прийти вже не з такою швидкістю. Можуть

знадобитися години, а, можливо, й дні. Ви побачите кілька сцен, моментів, миттєвостей,

де все з більшою й більшою ясністю ваш герой своєю поведінкою, своєю «грою», за якою

ви слідкуєте вашим внутрішнім зором, крок за кроком зробить зрозумілим для вас своє ставлення до іншої особи. На це ви повинні дати йому час. Ще більше часу, безсумнівно, знадобиться для того, щоб ви могли, наприклад, «побачити» відповідь на питання: яка ос-новна ідея п’єси? У цьому випадку всі образи (і особливо головні) повинні здійснити

складне перевтілення, і всі вони повинні багаторазово «зіграти» перед вами одну сцену за

одною, але ваш прискіпливий запитуючий погляд примусить їх поступово прийти до двох, трьох сцен (а, можливо, й лише до однієї), коли перед вами спалахне основна ідея п’єси у образах цих двох, трьох сцен, у поведінці героїв, у кількох фразах, які вони промовляють у цих сценах. Отак, день за днем, шляхом запитань і відповідей, здійснюватиметься ваша художня мета і дозріватиме задуманий вами твір.

«Бачити» внутрішнє життя образу

В міру того, як ви тренуватимете й зміцнюватимете вашу уяву, у вас виникне почуття,

яке можна виразити словами: те, що я бачу моїм внутрішнім зором, ті художні образи, які

я спостерігаю, мають, подібно до оточуючих мене людей, внутрішнє життя й зовнішні йо-го прояви з однією лиш різницею: у буденному житті за зовнішнім проявом я можу не по- бачити, не вгадати внутрішнього життя людини, що стоїть переді мною. Але художній об-

- 4 -

раз, що стоїть перед моїм внутрішнім зором, відкритий для мене до кінця з усіма його емоціями, почуттями й пристрастями, з усіма задумами, прагненнями й найпотаємнішими

бажаннями. Через зовнішню «обгортку» образу я «бачу» його внутрішнє життя.

Мікеланджело, створюючи свого Мойсея, «бачив» не лише м’язи, хвилі волосся на бо-роді й зморшки на одежі,- він бачив внутрішню потужність Мойсея, яка створила ці м’я-зи, вени, зморшки й композицію ритмічно спадаючого волосся. Леонардо да Вінчі мучили його фантазії своїм полум’яним внутрішнім життям. Він говорив: де найбільша сила по-чуттів, там і найбільше мучеництво.

Увага

В міру того, як шляхом систематичних вправ ви розвиваєте свою уяву, вона стає все гнучкі- шою та рухливішою. Образи спалахують і змінюють один одного з усе наростаючою швидкістю. Це може призвести до того, що ви втрачатимете їх раніше, ніж вони встигнуть запалити ваше творче почуття. Ви повинні володіти достатньою силою, щоб могли зупи-нити їхній рух і тримати їх перед вашим внутрішнім зором так довго, як ви цього забажає-те. Сила ця – здатність зосереджувати свою увагу. Всі ми володіємо нею від природи, і без неї ми не могли б виконати жодної, навіть найнезначнішої, буденної дії (за виключенням дій звичних). Але сила концентрації, якою ми користуємося в буденному житті,недостатня для актора з розвинутою уявою. Від цієї сили значною мірою залежить і продуктивність зображення. Ви повинні розвинути її в собі. Успіх цього розвитку залежатиме стільки ж від вправ, скільки й від вірного розуміння природи й сутності уваги.

Увага є процес

Що переживає душа в момент зосередження? Якщо вам траплялося спостерігати за со-

бою у такі періоди вашого життя, коли ви протягом днів і тижнів з нетерпінням чекали

приходу важливої для вас події або зустрічі з людиною бажаною та любою, ви могли по-мітити, що поряд з вашим буденним життям ви вели ще й інше, – внутрішньо дійове й

напружене. Що б ви не робили, куди б не йшли, про що б не говорили – ви безперервно

уявляли собі очікувану вами подію. Навіть і тоді, коли свідомість ваша відволікалась тур-

ботами повсякденного життя, ви у глибині душі не втрачали зв’язку з нею. Внутрішньо ви перебували постійно у дійовому стані. Ця дієвість і є увага. Розглянемо її детальніше.

В процесі уваги ви внутрішньо виконуєте одночасно чотири дії. По-перше, ви тримає - те незримо об’єкт вашої уваги. По-друге, ви притягуєте його до себе. По-третє, самі пря-муєте до нього. По-четверте, ви проникаєте в нього.

Усі чотири дії, що складають процес уваги, здійснюються одночасно і являють собою

велику душевну силу. Процес цей не вимагає фізичного зусилля і протікає цілком у сфері душі. Навіть у тому випадку, коли об’єктом вашої уваги є видимий предмет, і ви змушені фізично користуватися вашим зором, все одно процес зосередження уваги лежить поза ме-жею фізичного сприйняття зором, слухом чи дотиком. Часто вправи на увагу помилково будуються на напруженні фізичних органів відчуття (зору, слуху, дотику і т.д.), замість того, щоб розглядати фізичне сприйняття, як ступінь, що лише передує процесу уваги. В дійсності, органи зовнішніх відчуттів вивільняються в той момент, коли починається про-цес уваги. Очікуючи наступну подію, тобто будучи зосередженими на ній, ви можете, як я вже сказав вище, днями й тижнями провадити ваше повсякденне життя, вільно користую-чись вашими органами відчуттів: увага протікає за їхніми межами. І навіть, (ви це поміти-те у наступних вправах) чим менше напружені органи ваших відчуттів, тим швидше ви досягаєте зосередження уваги, і тим значніша її сила.

Навряд чи слід говорити про те, що об’єктом уваги може бути все, що доступне сфері

Вашої свідомості: як образ фантазії, так і конкретний фізичний предмет, як подія минуло-

го, так і майбутнього.

У в а г а

В П Р А В А 1. Виберіть звичайний предмет. Розгляньте його. Щоб уникнути «спосте-

рігання» предмета, – опишіть для себе його зовнішній вигляд.

Проробіть внутрішньо (психологічно) всі чотири дії, що складають процес уваги: три -

- 5 -

майте предмет, притягуйте його до себе, прямуйте до нього, проникайте в нього, ніби

намагаючись злитися з ним. Кожну з цих дій проробіть спочатку окремо, потім разом,

об’єднуючи по дві, по три і т.д.

Продовжуйте вправу, слідкуючи за тим, щоб ні органи ваших відчуттів, ні м’язи тіла не

напружувалися занадто.

Змінюйте об’єкти вашої уваги у такій послідовності:

1.Звичайний видимий предмет.

2.Звук.

3.Людська мова.

4.Звичайний предмет, викликаний у спогаді.

5.Звук, викликаний у спогаді.

6.Людська мова (слово або одна фраза), викликана у спогаді.

7.Образ людини, яку ви добре знаєте, викликаний у спогаді.

8.Образ, взятий з п’єси чи літератури.

9.Образ фантастичної істоти, пейзажу, архітектурної форми й т. п., створений вами

самими.

Виконуйте вправу до тих пір, поки увага з її чотирма діями не стане для вас єдиним ду-шевним актом, який легко виконуватиметься.

Зосередивши увагу на об’єкті, почніть одночасно виконувати прості дії, які не мають до об’єкту уваги прямого відношення: тримаючи, наприклад, у сфері уваги образ людини на даний момент відсутньої, почніть прибирати кімнату, приводити до порядку книги, поли-вати квіти або здійснювати будь-яку легко виконувану дію. Постарайтеся усвідомити собі при цьому, що процес уваги протікає у душевній сфері і не може бути порушений зовніш-німи діями, які виконуються з ним одночасно.

Слідкуйте, щоб увага, по можливості, не переривалася.

Не доводьте себе до втоми, особливо на початку. Регулярність у вправах (два-три рази

на день) важливіша за їхню тривалість. Час від часу повертайтеся до початкових, прості-

ших вправ.

Наслідки розвитку уваги

Оволодівши технікою уваги, ви помітите, що все ваше єство оживе, стане активним,

гармонійним і сильним. Ці якості проявляться й на сцені під час гри. Безформеність і роз-митість щезнуть, і ваша гра стане переконливішою.

Одночасно з вправами на увагу виконуйте й вправи на уяву.

Уява та увага

ВПРАВА 2.Почніть вправу зі звичайних спогадів (предмети, люди, події).Намагайтеся

відтворити якомога більше деталей. Розглядайте викликаний у пам’яті об’єкт, по можли-вості, не відволікаючи вашої уваги.

Виберіть невелику закінчену сцену з добре знайомої вам п’єси. Програйте її кілька ра-

зів у вашій уяві, поставте перед дійовими особами низку завдань (запитань) загального ха-рактеру, наприклад: яскравіше виявити ту чи іншу рису характеру; повніше відобразити атмосферу сцени; посилити чи послабити те чи інше почуття, зіграти стримано, зіграти

темпераментно; прискорити чи уповільнити темп сцени і т.п. Прослідкуйте за змінами, які відбудуться у грі акторів під впливом ваших запитань.

Повертайтеся до тієї ж сцени наступного дня. Знову перегляньте її. Зміни у зв’язку з ва-шими запитаннями можуть виявитись значнішими, ніж напередодні. Оцініть самостійну обробку образами ваших запитань. Поставте нові запитання або повторіть попередні й че-кайте результату наступного дня.

При багаторазовому перегляді сцени не зневажайте тих «порад», які даватимуть образи за їхньою власною ініціативою. Змінюючись і впливаючи один на одного, вони можуть надихнути вас на нові ідеї, викликати нові почуття і навести на непередбачені вами засо-би виразності. Приймайте або відхиляйте їх, але не тримайтеся деспотично за ваші почат-

кові бажання.

- 6 -

Перейдіть до роботи над грою акторів у деталях. Запитуйте їх про найдрібніші нюанси:

про погляд, рух руки, паузу, зітхання, про скороминуще почуття, бажання, пристрасті,

думки і т.п. Ставлячи запитання, слідкуйте за реакцією на нього.

Якщо під впливом відповідей ви відчуєте, що в вас спалахнув творчий стан, що ви самі хочете зіграти той чи інший момент, – припиняйте вправи й віддавайтеся творчому ім-пульсу. Кінцева мета будь-якої вправи (як і всього запропонованого методу) – пробуджен-ня творчого стану, вміння викликати його примусово.

Переходьте до вправ, які розвивають гнучкість вашої уяви. Візьміть образ, розгляньте

його в деталях і потім примусьте його перевтілитися в інший: молода людина поступово

перетворюється на стару і навпаки; молодий паросток розвивається у велике гіллясте де-рево; зимовий пейзаж перетворюється на весняний, літній, осінній і знову на зимовий і т.п. Те ж саме з фантастичними перетвореннями: зачарований замок поступово перетво-рюється на бідну хатинку і навпаки; стара жебрачка перетворюється на красуню-відьму; вовк – на царевича, жаба – на принцесу і т.п. Продовжуйте цю вправу з образами, що зна-зходяться в русі: лицарський турнір; полум’я лісової пожежі; збуджений натовп; бал; фа-брика; залізнична станція і т.п.

Наступна стадія вправи: через зовнішні прояви образу побачити його внутрішнє, інтим-не життя. Наприклад, Король Лір у ліжку; король Клавдій у сцені молитви; Орлеанська Діва у момент одкровення; муки совісті Бориса Годунова; захват і відчай Дон Кіхота і т.п. Спостерігайте за образами, поки вони не збудять ваші творчі почуття. Не підганяйте ре-зультатів.

Тепер вам слід навчитися відмовлятися від перших створених вами образів, домагаю-

чись все більш завершених. Тримаючись боязко за вже створений вами, хоча б і гарний, образ, ви не знайдете кращого. Кращий образ завжди готовий спалахнути в уяві, якщо ви маєте сміливість відмовитися від попереднього. Розробіть у деталях образ із п’єси, літера-тури чи історії. Вивчіть його. Відмовтесь від нього і почніть всю роботу спочатку. Якщо ви помітите, що кращі риси першого образу продовжують жити у вашій уяві, вливаючись у другий образ – прийміть їх. Розробивши другий образ, відмовтесь і від нього, зберігши його кращі риси. Виконуйте цю вправу все з тим же самим образом, поки це надає вам ху-дожню втіху.

Почніть самі створювати й розробляти в деталях образи людей і фантастичних істот.

Репетирувати в уяві

Добре розвинута, покірна вашій волі уява може стати для вас одним з найпродуктивні-

ших способів репетирування. Ще до того, як почалася ваша регулярна робота на сцені з

партнерами, ви можете систематично програвати вашу роль виключно в уяві. Позитивне

значення таких репетицій полягає в тому, що без фактичної участі вашого тіла й голосу,

без зовнішніх труднощів, пов’язаних з партнерами й мізансценами, ви можете у години

вільні від загальних репетицій продовжувати вашу гру в уяві. Тепер ви вносите до неї по-

ради й вказівки режисера, мізансцени й гру ваших партнерів. І, хоча те, чого ви можете

досягти, граючи таким чином, може виявитись незміримо багатшим і тоншим за все, чого ви можете досягти, репетируючи на сцені, одначе, більшість з того, що вам вдалося ство-рити в уяві, перейде поступово і у вашу фактичну гру на сцені. Завдяки тому, що ваше ті-ло, залишаючись пасивним і вільним у той час, як ви репетируєте в уяві, одержує тонкі ім-пульси, що надходять з ваших переживань, воно розробляється не менше, ніж під час ре-петицій на сцені. Воно готується стати тілом вашого образу, засвоює його характер і ма-неру рухів. Збуджені вашою уявою творчі почуття, проникаючи в тіло, неначе виліплю-ються зсередини.

А Т М О С Ф Е Р А

Д Р У Г И Й С П О С І Б Р Е П Е Т И Р У В А Н Н Я

Дух у творі мистецтва – це його ідея, душа, ат-

мосфера. Усе ж, що видиме й чутне – його тіло.

- 7 -