Сцена дуелі Гамлета з Лаертом

При вході короля у Гамлета – ясна віддача себе Долі, зворотнього шляху вже нема. Крім того, є, безсумнівно, фізична туга, відчуття смерті. «Я примирений в душі» - тут Ла-ерт вперше побачив Гамлета по-новому. І з цього моменту Лаерт ніби отруєний: він іде на бій з Гамлетом уже з сумнівами, з тремтячою рукою. І ці слова Лаерт звертає, можливо, до короля.

Тут повновладно панує Дух. Тому король тут спустошений, тільки тіло: його духу – злого – нема.

Двобій Гамлета з Лаертом, по суті, скінчився фразою Гамлета: «Пробач мені, Лаерте», і бій на рапірах – лише форма. Гамлет, його Дух, уже переміг і «ставить крапки». Через це

- 138 -

тут є дуже короткий і незвичайно гострий шматок у кожного. Гамлет б’ється на рапірах зі

спокоєм, він уже нетутешній. А Лаерт уже перед дуеллю, як кажуть, «втратив серце», втратив себе, втратив витримку. Лаерт робить ряд випадів, які Гамлет відбиває цілком спокійно.

Загинув, помер король раніше смерті, його дух вийшов з нього. Треба, щоб глядач поба-чив страшну долю зла, повністю розчавленого, розмазаного. Це починається приблизно після слів: «Погано їй, бо кров побачила вона!» По ходу п’єси має змінюватися спосіб гри:

1. Чорні починають дуже самовпевнено й заповнюють всю сцену. А чим далі, тим більше вони робляться сучкуватими, дерев’яними й нарешті зовсім всихають.

2. Білі: на початку замкнуті, непорушні, навіть плачучі, і під кінець вони ніби розкві-тають і займають всю сцену. «Рятуйте!» – це зустріч короля з Чорним духом, гаряч-кова спроба короля врятуватися від цього Духа¹⁴.

Гораціо – спостерігач разом з публікою й з публікою залишається, коли закривається ос-

тання завіса.

Де момент злиття Гораціо з Гамлетом? Це сцена, коли Гамлет не дає Гораціо отруїтися, коли промовляє до нього свої заключні слова.

Чи відчувається необхідність апофеозу? Апофеоз Мовчання. Апофеоз Світла. Світло стає все яскравішим на сцені, потім в залі для глядачів і при повному світлі жваво закри-вається завіса. Необхідно не забути важливий елемент у п’єсі: присутність Духу. Апофеоз урочистого ритуалу: схиляються знамена. Оскільки ми хочемо не похорону Гамлета, а пе-ремоги Гамлета – від цього слід шукати й фінал вистави.

В.С.Смишляєв. По ідеї, я бачу тут величезний мажор.

М.О.Чехов. Дуже боюсь помпезно-зовнішнього кінця, з фанфарами, прожекторами і т. д.