Сцена бунту Лаерта

Визначають текст сцени. Доповнюють текст монологу королеви. Королева у її сомнам-булічному стані воскрешає всю картину, бачить і переживає поетично смерть Офелії.

Сцена на кладовищі

Робота над текстом.

ПРОТОКОЛ №16 19 жовтня 1923р.

Вправи.

1. Прослуховування хроматичних гам. Необхідно знати, що накопичування вольових

імпульсів потрібне нам для еманації, для творчого випромінювання.

2. «Руки – промені». У цій вправі також слід відчувати силу еманацій. Виконують цю

вправу з «крапками» - для ще більшого відчуття сили «променів».

3. «Гра у м’яч»: а) розділяються на два табори. Один з них надсилає свою міць, силу,

інший – приймає. Це ніби два табори велетнів, гігантів б) обидва табори наближа-

ються один до одного, входять у сферу один одного – і розходяться. Тут дуже важ-

ливо якомога глибше відчути оце «входження в сферу», ця «всесвітня вистава».

Сцена перед дуеллю Гамлета й Лаерта.

У Гораціо є передчуття чогось, що насувається – великого і грізного. Це, вірніше, не страх, не передчуття, це – «суджу по собі, чому повинно бути». Це – важко через те, що «не можу зрозуміть», тому наближається кінець, наближається місія.

Мета Гамлета: прагнення до кінця, до розв’язки. І, виходить, він дуже активний. Вся сцена насичена передчуттям закінчення фатальної боротьби, і через це передбачення – до-віра, покірність Провидінню.

М.О.Чехов. Я бачу тут Гамлета збудженим, який не може знайти точки спокою, у проти-лежність загальному відчуттю від Гамлета, що він повільний, з подовженими крапками. Гамлет тут неначе не сам, а оточений якимись істотами. Його рухи не уривчасті, а тому не дріб’язкові. І після цього на словах: «Ну, подай руку Лаерту» - надходить повне заспоко-єння, прийняття, початок кінця.

О.І.Чебан. Плюс до цих рухів я бачу Гамлета у деякі моменти цієї сцени й зовсім застиг-лим, щоб ще більше підкреслити цю збудженість. Якщо Гамлет рухається, то я бачу непо-рушним Гораціо.