1) неможливість безкризового функціонування національних економік різних країн без державного регулювання через їх велику масштабність і складність;
2) об’єктивна необхідність всякої сумісної праці у координаційному узгодженні та управлінні;
3) поглиблення суспільного поділу праці, спеціалізація мікроекономічних структур;
4) виникнення національних макроекономічних структур.
Що слід вважати цілісною системою державного регулювання економіки?
1) забезпечення дотримання юридичними та фізичними особами чинного законодавства;
2) прогнозування соціально-економічних процесів;
3) оподаткування, фінансування та кредитування суб’єктів господарської діяльності;
4) сукупність заходів законодавчого, виконавчого і контролюючого характеру стосовно розвитку економіки.
134. Що не належить до основних напрямів державного регулювання економіки?
1) адміністративне управління;
2) антикризове регулювання національної економіки;
3) довгострокове індикативне економічне прогнозування;
4) обмеження монополізму та недопущення недобросовісної конкуренції.
Яка з наведених функцій держави є основоположною у ринковому господарстві?
1) контрольна;
2) формування конкурентного середовища і його захист;
3) забезпечення правової бази та суспільної атмосфери, що сприяють ефективному функціонуванню ринкової системи;
4) забезпечення дотримання юридичними та фізичними особами чинного законодавства.
Що не належить до основних економічних функцій держави?
1) безпосередня організація виробництва життєвих благ у мікроекономічних структурах;
2) створення правової бази функціонування суб’єктів ринкової економіки;
3) формування конкурентного середовища і його захист;
4) розподіл і перерозподіл доходів та регулювання зовнішньоекономічної діяльності.
Що є головною метою державного регулювання ринкової економіки?
1) економічне зростання та соціальна стабільність у суспільстві;
2) вирівнювання економічного циклу;
3) удосконалення галузевої та регіональної структури національної економіки;
4) охорона навколишнього природного середовища.
138. Економічне зростання являє собою:
1) процес кількісного збільшення та якісного вдосконалення результатів і чинників виробництва на рівні макроекономіки;
2) перехід країни від одного стану економіки до іншого, більш досконалого;
3) розширення виробництва на основі якісного поліпшення всіх його чинників;
4) розширене відтворення національної економіки.