Клініка

Внаслідок активації невуса й перетворенні його в меланому спостерігаються такі основні початкові симптоми:

· швидкий ріст невуса та його ущільнення;

· підсилення або зменшення пігментації;

· почервоніння у вигляді вінчика навколо невуса;

· поява неприємних суб’єктивних відчуттів – свербіння, печії, напруження, поколювання;

· поява тріщин, укривання виразками, кровотечі;

· поява сателітів або розростань у вигляді променів у зв’язку з розповсюдженням меланом лімфатичними щілинами.

Ґрунтуючись на морфологічних та клінічних особливостях меланом, Кларк запропонував виділяти три клінічні форми:

1) поверхнево-розповсюджену меланому (39% - 75%) усіх меланом шкіри;

2) злоякісну лентиго-меланому (10% - 13%);

3) вузлову форму меланоми (10% - 30%).

Слід зауважити, що зовнішні прояви меланом надзвичайно різноманітні. Пухлина може мати вигляд темної плями, утворювати легку випуклість, набувати вигляду папіломатозних розростань, мати грибоподібну форму, розміщуватись на ніжці, широкій основі. Форма її може бути круглою, овальною, полігональною. Консистенція від м’якої до щільної. Забарвлення – від насичено-чорного через різні відтінки коричневого до безпігментного.

Діагностика.

Діагностика меланом, головним чином, базується на даних анамнезу та симптоматиці.

Допоміжні методи:

· Радіонуклідна діагностика. Високе накопичення над пухлиною фосфору в межах 300% - 400% може свідчити на користь меланоми.

· Поєднання радіонуклідного дослідження з термографічною діагностикою.

· Дослідження меланінів та міді в сечі.

· Цитологічне дослідження мазків-відбитків проводять при появі виразок на пухлині.

· Пункцію й особливо біопсію меланоми раніше вважали недопустимими. Останнім часом питання відносно категоричної заборони пункції переглядається.

Диференційна діагностика.

Слід проводити диференційну діагностикуз пігментними невусами, пігментними плямами при хворобі Реклінгхаузена, пігментними базаліомами. Певні труднощі можуть виникнути при диференційній діагностиці ангіофіброми, нейрофіброми, хвороби Боуена, ангіоми. Ретельно зібраний анамнез і старанне клінічне обстеження хворого позволяють встановити правильний діагноз.