Меланома шкіри (меланобластома)

Меланома шкіри належить до найбільш злоякісних пухлин людини. Пухлина розвивається з пігментних клітин (меланоцитів). Для неї характерна наявність скупчень пігменту меланину, хоча трапляються і безпігментні форми меланом.

Етіологія.

Захворюваність перебуває у прямій залежності від інсоляції, сонячних опіків, радіаційних впливів, травматизації пігментних невусів. Меланомонебезпечними вважаються передраковий меланоз шкіри Дюбрея (облігатний передмеланоз), пограничний невус, гігантський волосяний пігментний невус та інші. Деякі дослідники розцінюють пігментні невуси як динамічні утворення, здатні змінюватись на протязі життя людини.

Патологічна анатомія.

За мікроскопічною будовою виділяють декілька типів меланоми шкіри:

· веретеноклітинний

· епітеліоїдноклітинний

· невоклітинний

· змішано клітинний

Класифікація при цьому типі пухлин зазнала докорінних змін, які ґрунтуються на даних щодо товщини пухлини і наявності виразкування (за Breslow), а не на рівні інвазії (за Кларком). Виняток становить лише категорія Т1, де продовжує враховуватися рівень інвазії за Кларком (1 рівень – пухлина розташована в епідермісі).

У категорії N більше значення надається кількості уражених лімфатичних вузлів, а не їхньому розміру. У категорії М більше значення надається локалізації метастазів та включено характеристику за рівнем лактатдегідрогенази (ЛДГ) у плазмі крові.

Шляхи метастазування - меланома метастазує як лімфогенним, так і гематогенним шляхом. Спочатку з’являються метастази в реґіонарних лімфатичних вузлах. Гематогенні метастази найчастіше вражають легені, мозок, печінку, наднирники, кістки. Досить часто спостерігаються метастази в шкірі і підшкірному жировому шарі. Розрізняють три форми шкірних метастазів (Rode, 1968):

· сателітна