Гідранти мийних установок

Гідранти формують за допомогою насадок струмені миючого розчину й направляють їх на очисну поверхню. Гідранти являють собою систему трубопроводів, приєднаних до нагнітального насоса й постачених насадками.

Розрізняють активний і пасивний вплив струменів миючого розчину на об’єкт очищення. Пасивним впливом струменів на об’єкт очищення виявляється в тому випадку, коли струмені в робочій зоні мийної камери мають постійний напрямок (рис. 2.16, а, б, в). Якщо струмені в робочій зоні безупинно зміняють напрямок, то такий вплив вважається активним (рис. 2.16, г, д, е). При пасивному впливі зона контакту струменя й очисна поверхня переміщуються вздовж прямої. У випадку активного впливу зона контакту струменя й поверхні змінює своє положення вздовж складних траєкторій, що дозволяє тим самим точкам поверхні піддаватися впливу струменя з різних напрямків.

Рис. 2.16. Схеми гідрантів струминних мийних машин

Зі збільшенням діаметра насадки зростають витрати енергії на очищення одиниці поверхні. Однак через відсутність надійних систем фільтрації розчинів у мийних установках не можна застосовувати насадки малих діаметрів. Так, у виробничих умовах (як свідчить досвід) насадки Æ 2 мм забиваються повністю після 2 годин роботи, Æ 3 – через 6, а насадки Æ 4 мм не засмічуються протягом двох робочих днів. Після тижневого циклу роботи засмічується близько 60 % насадок. Таким чином, виходячи із практичних
міркувань, бажано застосовувати насадки з діаметром отвору не менш 4 мм, а систему гідрантів очищати щотижня.

Робочим органом струминної мийної установки, є форсунки (рис. 2.17), вмонтовані в систему нерухливих або рухливих трубопроводів – колекторів, які підводять воду або миючий розчин до форсунок. Струминні мийні установки призначені в основному для мийки вантажних автомобілів, самоскидів, автомобілів із причепами й напівпричепами.

а) б)

Рис. 2.17. Форсунки

а – нерегульована; б – форсунки мийної установки

Регульована форсунка струминної мийної установки (рис. 2.17, а) складається з корпуса 1, наскрізного каналу 2, конусного кільцевого отвору 3, гайки 4, поворотного конуса 5, перемички 6 і контр-
гайки 7. Ця форсунка дозволяє встановлювати необхідну форму струменя.

Потужність N_c (Вт) струменя визначається добутком витрати Q_c (м³/с ) води на величину надлишкового тиску D р_с (Па) перед соплом

N_c = Q_c × D р_с. (2.4)

Витрата води також залежить від площі поперечного перерізу сопла та тиску в напірній магістралі й визначається у вигляді

, (м³/с), (2.5)

де m – коефіцієнт витрати сопла (для сопел з розпилювачами
m = 0,50…0,55, а без розпилювачів – m = 0,70…0,75);

S _с – площа поперечного перерізу на виході сопла, м²;

ρ – щільність води або мийного розчину, кг/м³.

Згідно (2.4) і (2.5) при збільшенні тиску потужність струменя зростає швидше, ніж витрата води. Отже, для одержання необхідної потужності струменя доцільніше збільшувати тиск, а не витрату миючого розчину. Оптимальну величину тиску визначають економічними розрахунками витрат на воду й на електроенергію. На практиці застосовують струминні мийниці трьох типів: 1) низького тиску – до 0,35 МПа; 2) середнього тиску – від 0,4 до 0,9 МПа; 3) високого тиску – понад 0,9 МПа.

Поряд з енергією струменя великий вплив на якість мийки значно впливає кут атаки струменя й зміна цього кута в процесі мийки. Тому колектори із соплами в мийних установках виконують рухливими (хитними, обертовими) зі спеціальними приводами або такими, що повертаються за рахунок реакції води, що витікає (сегнерові колеса).

Витрата води на одну мийку вантажного автомобіля становить:

1) мийними пістолетами при високому тиску - 0,15…0,20 м³;

2) при низькому тиску - 0,3…0,6 м³;

3) струминними мийними установками - 0,6…1,8 м³.

Мийка автомобіля знизу за допомогою струминної установки потребує 0,2…0,3 м³ води.