Передавальні механізми гаражного устаткування

Для передачі руху від двигуна до виконавчого механізму використовують різні передавальні механізми: механічні, електричні, гідравлічні й пневматичні. Найпоширеніші в техніці механічні передачі і в першу чергу передачі обертового руху, оскільки обертовий рух можна здійснити найпростішими способами.

Передачами в машинах називають пристрої, які служать для передачі або перетворення механічного руху. У загальному випадку передачі можуть виконувати ряд функцій: а) розподіляти енергію між механізмами; б) знижувати або підвищувати швидкість ланок; в) перетворювати рух (наприклад, обертовий у поступальний або навпаки); г) регулювати швидкість; д) здійснювати пуск, зупинку і реверсування машини; е) захищати деталі машин від перевантаження.

Механічні передачі класифікують так:

а) за фізичними умовами передачі руху: передачі тертям (фрикційні, пасові, канатні); передачі зачепленням однієї ланки з іншою (зубчасті, гвинтові, цівкові, ланцюгові, важільні тощо);

б) за способом з’єднання вхідної та вихідної ланок: передачі з безпосереднім дотиком вхідної та вихідної ланок (фрикційні, зубчасті, гвинтові тощо); передачі з проміжною гнучкою ланкою, яка з’єднує вхідну та вихідну ланки (пасові, канатні, ланцюгові).

Кожен силовий механізм має ведучу ланку, до якої прикладається приводна сила.

У сучасних машинах поряд з механічними передачами широко використовують інші види передач – електричні, гідравлічні та пневматичні. Електричні, гідравлічні, а також фрикційні передачі дають змогу здійснювати безступінчасте регулювання швидкості, яке набуває все більшого значення у сучасній техніці. Такі передачі дозволяють використовувати робочі машини при оптимальних значеннях швидкостей руху в точній відповідності до вимог технологічного процесу, спрощують і полегшують керування машиною. Особливістю гідравлічних і пневматичних передач є їхня здатність розвивати великі зусилля при відносно малих значеннях питомого тиску рідини або повітря. Недолік цих видів передач – відносно мала швидкість рідини або повітря у трубопроводах.

Використання передач зумовлено здебільшого різницею швидкостей виконавчих (робочих) ор­ганів машин і приводних двигунів, інколи не­обхідністю одним двигуном приводити у рух декілька механізмів, змінювати швидкість машини при сталій швидкості обраного двигуна, передава­ти рух на значну відстань.

При проектуванні машин і приладів вибір виду передач залежить від конкретних умов проектування та вимог до приводу машини чи приладу. Основні вимоги до передач: надійність і необхідна довговічність; простота конструкції; компактність і невеликі габаритні розміри; малий опір руху, особливо в момент пуску двигуна; порівняно висока точність перетворення руху; можливість одержання найменшого зведеного до вала двигуна моменту інерції обертових ланок (при частих пусках і реверсах приводу зменшення зведеного моменту інерції дає можливість прискорити перехідні процеси розбігу, що має важливе значення); безшумність дії і висока вібростійкість, а також простота керування (у тому числі автоматичного і дистанційного).

При виборі передачі враховуються технологічні вимоги, що ставляться до машини, наприклад, сталість передавального відношення, безступінчастість регулювання швидкості, коефіцієнт корисної дії (ККД), маса, можлива точність і вартість виготовлення
передачі.

Виходячи з конкретних вимог до приводу машини, нерідко виявляється доцільним, використовуючи позитивні властивості різних передач, створювати передачі комбінова­ного типу (гідромеханічні, електропневматичні, електрогід­равлічні тощо).