Методи дослідження алекситимії

На даному етапі розроблено ряд методик (опитувальники для спостерігачів, самооціночні шкали, проективні методики) дослідження алекситимії, серед яких можна відмітити опитувальник шпиталю Бет Ізраел (BIQ), що являє собою 17 пунктів, оцінки за яким виставляє інтерв’юер. Емпірично встановлена сума балів, що забезпечує дихотомічний поділ досліджуваних на алекситимічних та неалекситимічних. Психометрична вразливість BIQ пов’язана із залежністю оцінок від досвіду, установки та стилю роботи інтерв’юера. Г. Крісталом на основі BIQ було створено опитувальник-структуроване інтерв’ю, засноване на реєстрації відповідей, що провокуються алекситимією (APRQ). Досліджуваний уявляє себе в 17 потенційно стресових ситуаціях, а інтерв’юер встановлює за допомогою питань афективний характер відповідей. Оцінюється здатність досліджуваного використовувати афективну мову, при чому інтерв’юер, ставлячи питання, не повинен використовувати слів, що позначають емоції. Ця методика показала високий ступінь кореляції з BIQ, однак інші види валідності не оцінювалися. Недоліками цих методик вважається суб’єктивність інтерв’юера та велика опора цих методів на досвід дослідника. Розроблено також особистісний опитувальник Schalling—Sifneos (SSPS), однак він дає суперечливі дані, шкалу алекситимії в MMPI (створену J. H. Kleiger, R. A. Kinsman), що не корелює з жодними вимірами здатності висловлювати почуття, або фантазувати. Проективні тести (тест Роршаха та ТАТ) здатні виявляти деякі алекситимічні феномени, однак ці методики не мають нормативних даних для кількісної обробки.

Найбільш валідною та надійною вважається Торонтська алекситимічна шкала, основою якої є самооцінка досліджуваним проявів алекситимії за трьома факторами - труднощі ідентифікації почуттів, вербалізації почуттів і ступеня фокусування на зовнішніх подіях. На наш погляд, суб’єктивний метод оцінки не є достатнім для дослідження явища алекситимії, однією з характеристик якого є слабка здатність до саморефлексії, що підтверджується нашими дослідженнями [5], самооціночний характер TAS не дозволяє розкритися власне алекситимічним феноменам. Цієї ж думки дотримується і ряд американських дослідників (John H. Krystal, MD, Earl L. Galler, Jr., MD, PhD, Domenic V. Cicchetti, PhD).

Експериментальною процедурою, у якій в повній мірі можуть бути розкриті алекситимічні феномени, на наш погляд, є напівструктурованє інтерв’ю. Ми пропонуємо використання інтерв’ю, присвячене обговоренню емоційного життя людини та її ранніх дитячих спогадів, що апріорно є емоційно насиченими. Діагностика алекситимії відбувається через підрахунок, частки та кількості слів у інтерв’ю, що прямо називають емоції, або вказують на них опосередковано. Враховуючи експресивну функцію емоцій, ці виміри вказують не лише на словниковий запас слів, що позначають емоції, а й на потребу у їх висловленні і способи їх вираження. Серед вже виявлених феноменів можна назвати суб’єктивне сприйняття пов’язаності почуттів. Доповненням даних інтерв’ю у наших дослідженнях виступили дані проективних малюнкових проб «Неіснуюча тварина» та «Мій світ», а саме кількість кольорів та кількість образів.