Узагальнені сучасні уявлення про алекситимію

Клінічні ознаки явища алекситимії узагальнені і об’єднані у 4 групи:

1. розлади афективних функцій

2. розлади когнітивних функцій

3. розлади світосприйняття

4. розлади самосприйняття.

Розлади першої групи полягають у складності відрізняти почуття від тілесних відчуттів, нездатність (ускладнення) називати почуття, не здатність «жити емоціями». Власний стан алекситиміки описують у термінах напруження, нудьги, роздратованості, пустоти, стомленості.

Розлади другої групи полягають у так званому когнітивному стилі: зосередженості алекситиміків на зовнішніх подіях і відсутність уваги до переживань, відсутності фантазії, «стерильності та монотонності ідей», не достаток творчого мислення.

Розлади самосприйняття полягають у крайній нечутливості до власних потреб тіла та душі. Алекситиміки у стресі використовують менше способів самозаспокоєння, аніж інші люди, при чому віддають перевагу фізичній активності замість психологічних засобів.

Розлади світосприйняття проявляються у холодному і відстороненому ставленні алекситиміків до інтерв’юера або терапевта, нездатності до емоційної комунікації.

На сучасному етапі дослідження явища алекситимія вчені дійшли висновку, що існує два види алекситимії – первинна та вторинна. Для пояснення синдрому алекситимії та його ролі у формуванні психосоматичних розладів Д.Б. Єресько приводить моделі, які виділяє J. С. Nemiah: модель «дефіциту» та модель «заперечення». Модель «заперечення» вважає суттю алекситимії глобальне гальмування афектів, що його можна знайти у людей, які перенесли важку психологічну травму, або гострі захворювання (інфаркт міокарду, інсульт, трансплантація органів і т.д.). в цьому випадку алекситимію варто розглядати як своєрідний «захисний механізм» і називати «вторинною алекситимію». Цю алекситимію можна подолати за допомогою психотерапії, що робить вторинну алекситимію явищем кількісним і така алекситимія може бути представлена як шкала, на одному полюсі якої знаходиться алекситимія, а на іншому - емотивність, що за тлумачним словником Яценко Н.Е. (Яценко Н.Е. Толковый словарь обществоведческих терминов.-СПб., 1999) визначається як здатність людини висловлювати свої почуття, приходити у стан душевного хвилювання.[18]

Однак, у деяких алекситиміків алекситимічні прояви не піддаються корекції, не дивлячись на довготривалу та кваліфіковану глибинну психотерапію. Ця алекситимія вважається первинною і для її пояснення більш підходить модель «дефіциту». Згідно з цією точкою зору, механізм алекситимії полягає не у гальмуванні афекту, а у відсутності відповідних ментальних структур [3] для його обробки. В рамках цієї моделі вважається, що інстинкт, обминаючи психічну переробку через знижену здатність до символізації інстинктивних потреб та фантазування, безпосередньо впливає на соматику. Таку алекситимію варто називати первинною [3, 12].

Крім того, сучасні дослідження показали, що алекситимія та її прояви властиві не лише психосоматичним хворим а й деякій частині хворих на невротичні розлади (так звані «малі психосоматичні хвороби» [3]) та деякому відсотку практично здорових осіб різних вікових категорій (Д.Б. Єресько,2005, І.Е. Секоян, 2007, Л. Колісник, 2007) [3, 6, 14], тому алекситимію також визначають і як один із компонентів інтегральної характеристики особистості (І.Е. Секоян, 2007, Л.Колісник, 2007)[6, 14], або вважають, необхідним розділяти алекситимію, що частіше розглядається у рамках психіатрії та психопатології, та алекситимічно-подібні прояви, якщо мова йде про досліджуваних, що відносяться до групи «умовної норми» [9, 10]. Під алекситимічно-подібними проявами особистості таким чином розуміють слабку диференційованість емоційної сфери, бідність висловлення емоцій, коли людині вдається розрізнити лише крайні емоційні стани, але їй лишається недоступним розуміння тонких нюансів емоцій, вона нездатна розрізнити ти описати свій емоційний стан. Такі особистості схильні до накопичення, або напрямлення емоцій на самого себе, що з часом можуть бути неконтрольовано виплеснуті. Вважається, що загальна картина таких емоційних проявів особистості сильно нагадує медичний діагноз, що відображає таку нозологічну одиницю як алекситимія, але не будучи таким. [9].