Класичний семантичний диференціал

За для дослідження психосемантики симптомокомплексу алекситимії використовувався класичний варіант семантичного диференціалу, що був запропонований Ч.Осгудом як метод вивчення семантичної відстані між поняттями та побудови суб’єктивних семантичних просторів у 1952р. Цей метод, є комбінацією метода контрольованих асоціацій та процедур побудови шкал. Метод полягає у оцінці досліджуваним необхідних для дослідження понять, об’єктів, образів по декільком біполярним шкалам, полюси яких задані вербальними антонімами. Простір шкали між протилежними значеннями сприймається досліджуваним як безперервний континуум градацій вираженості значень, що переходять від середньої нульової точки до різних ступенів одної чи протилежної їй ознаки. Розрахунок кореляції між оцінками за шкалами досліджуваних понять дозволяє оцінити психосемантичний зв'язок між ними. В нашому дослідженні досліджуваним пропонувалося оцінити за шкалами семантичного диференціалу базові почуття за О.П Санніковою, а також виділені у процесі розробки дослідження з науковим керівником Кочаряном О.С. сфери життя, в яких досліджувані можуть їх відчувати, тобто СД дає відповідь на питання, де живуть емоції.

Список понять для оцінки шкалами семантичного диференціалу був таким:

1. Радість

2. Страх

3. Гнів

4. Інтерес

5. Печаль

6. Моє тіло

7. Моя голова

8. Друг/подруга

9. Коханий/кохана

10. Мати

11. Батько

12. Моє минуле

13. Моє майбутнє

14. Моє сьогодні

15. Навчання

16. Робота

17. Книжки

18. Їжа

19. Гроші

20. Одяг

21. Хобі

22. Брат

23. Сестра

24. Бог.

3. Модифікована шкала диференційних емоцій К.Ізарда. Для дослідження зв’язку алекситимії з почуттями, що все ж таки переживає людина використовувалася модифікована шкала диференційних емоцій К.Ізарда. Модифікація полягала у тому, що досліджуваним пропонувалося оцінити за 4-бальною шкалою частоту переживання ними виділених К.Ізардом проявів емоцій.

4. Напівструктуроване інтерв’ю. Для прямого дослідження здатності до диференціації почуттів було застосоване напівструктуроване інтерв’ю, в рамках якого досліджуваним пропонувалося назвати почуття, які вони можуть відчувати та назвати різновиди цих почуттів. Інструкція звучала так: «Які почуття Ви можете відчувати», а далі, коли досліджуваний називав хоча б одне, йому одразу пропонувалося назвати «Які різновиди цього почуття ви можете переживати», наприклад, «Скільки різних видів радості Ви можете відчувати?». Зрозуміло, що названі досліджуваним почуття він вказував не через необхідність у вираженні почуттів, що були у нього у момент інтерв’ю, а ліпше навпаки, досліджуваному необхідно було самому згадати ситуації, що були для нього насичені емоціями і це завдання більш було спрямоване на визначення словника емоцій та здатності до саморефлексії, що страждає у особистостей алекситимічного типу. У протоколі дослідження фіксувалася кількість безпосередніх назв почуттів а також неспецифічні слова та вислови, що вказують на наявність емоційних переживань. Вираховувалася доля як назв почуттів, так і неспецифічних слів, що вказують на почуття. Процедура полягала в усному інтерв’юванні досліджуваних та фіксації записів на диктофон (первинний протокол), з подальшим занесенням до вторинного протоколу. Під час проведення інтерв’ю був помічений феномен переживання позитивних почуттів від самої процедури інтерв’ю, а також почуття вдячності до інтерв’юера після проведення процедури дослідження. Був зафіксований також феномен виділення в якості критерію до диференціації почуттів причини їх виникнення. На думку Т.Є.Соколової, психологічна зрілість особистості визначається ступенем «відвязаності» афектів від об’єктів задоволення потреб, тобто здатністю відокремити свої відчуття від ситуації. що їх викликала.[13] Цей феномен може бути підтвердженням трактовки алекситимії як регресії афективної сфери [1, 7, 8].

5. Методика дослідження Ранніх дитячих спогадів А.Адлера. У дослідженні використовувалася також методика дослідження Ранніх дитячих спогадів А.Адлера. На думку автора методики, ранні дитячі спогади завжди несуть на собі емоційний відбиток, інакше вони не лишилися б у пам’яті. Досліджуваному пропонувалося пригадати 3 дитячі спогади, та описати їх. У інструкції наголошувалося, що це мають бути саме конкретні події, а не узагальнені образи дитинства. Ця методика також фіксувалася на диктофон (первинний протокол), а потім результати її переносилися до вторинного протоколу, де фіксувалася загальна кількість слів, кількість безпосередніх назв почуттів а також неспецифічні слова та вислови, що вказують на наявність емоційних переживань. Також розраховувалася абсолютна кількість та відносна доля як назв почуттів, так і неспецифічних слів та зворотів, що вказують на почуття. Інтерпретація спогадів не використовувалася.

6. Малюнок неіснуючої тварини, розроблена З.Дукаревич. У дослідженні використовувалася методика Малюнок неіснуючої тварини, розроблена Дукаревич. Малюнок виконувався кольоровими олівцями (набір із 36 кольорів). Спочатку виявлялися характеристики, ознаки яких проявилися у малюнках усіх досліджуваних. Далі кожен малюнок оцінювався якісно. Оцінювалася кількість використаних кольорів як символічні репрезентації почуттів у малюнках. Оцінювався характер малюнку як творчий, художній,але стандартний, та нетворчий.

7. Малюнкова проба «Мій світ», розроблена Т.В. Посоховою. Для діагностики саморефлексії використовувалася малюнкова проба «Мій світ». Ця методика широко застосовується для діагностики різноманітних сфер самосвідомості. Однією із таких сфер є рефлексивна активність особистості, що мала б страждати при алекситимії. Реєструвалися такі показники як кількість кольорів (як і в малюнку Неіснуючої тварини), кількість намальованих образів предметів, кількість особистісно значимих образів, кількість символів, як використання символізації, що страждає у алекситиміків [12].