Тема 9. Основи пожежної профілактики на виробничих об'єктах

При вивченні теми необхідно з'ясувати засоби пожежо­гасіння, вивчити питання що стосуються пожежної безпеки, та з'ясувати, що це комплекс організаційних і технічних заходів, спрямованих на неуможливлення виникнення пожежі.

План

1. Засоби пожежогасіння.

2. Вивчення питань пожежної безпеки працівниками.

Питання 1. Засоби пожежогасіння

До основних способів припинення процесу горіння відносять:

1) охолодження горючих речовин або зони горіння:

• суцільними струменями води;

• розпиленими струменями води;

• перемішуванням горючих речовин;

50 Основи охорони праці

51 Основи охорони праці

2) ізоляції горючих речовин або окисника (повітря) від
зони горіння:

• шаром пінти;

• шаром продуктів вибуху вибухових речовин;

• утворенням розривів у горючій речовині;

• вогнегасними смугами;

3) розбавленням повітря чи горючих речовин:

• тонко розпиленими струменями води;

• газоводяними струменями;

• негорючими газами чи водяною парою;

• водою (для горючих та легкозаймистих гідрофільних рідин);

4) хімічного гальмування (інгібування) реакції горіння:

• вогнегасними порошками;

• галогеновуглево днями.

Успіх швидкої локалізації пожежі на її початку залежить від вогнегасних засобів, вміння користуватися ними.

Основними вогнегасними речовинами та сполуками, що застосовуються для гасіння пожеж й окремих вогнищ, є вода, водяна пара, хімічна піна, повітряно-механічна піна, водні розчини солей, інертні й негорючі гази, галоїдно-вуглеводні сполуки, сухі негорючі порошки та пісок.

Вода - найбільш поширена і дешева вогнегасна речовина. Вода застосовується у вигляді компактних і розширених струменів і як пара. Струменем вода гасять тверді горючі речовини; дощем і водяним паром - тверді, волокнисті, сипучі речовини. Водяну пару застосовують для гасіння пожеж у приміщеннях об'ємом до 500 м³ і невеликих загорянь на відкритих установках.

Водою не дозволяється гасити: електроустановки під напругою, матеріали, що зберігаються поряд з карбідом і негашеним вапном, металевий натрій, калій, магній та інші речовини, які при дії з водою виділяють горючі або вибухові речовини, а також нафту, бензин, оскільки, маючи велику

52 Основи охорони праці

питому вагу, вода накопичується внизу цих речовин і збільшує площу горючої поверхні, сприяє розтіканню вогнем.

Промислові приміщення мають зовнішнє та внутрішнє водопостачання. Гідранти розташовуються на території підпри­ємств на віддалі не більше 100 м по периметру будівель вздовж доріг і не ближче 5 м від стін будівель.

Внутрішній протипожежний водогін обладнується по­жежними кранами, які встановлюються на висоті 1,35 м від підлоги всередині приміщень біля виходу, у коридорах, на сходах. Кожний пожежний кран споряджається прогумованим рукавом та пожежним стволом. Довжина рукава 10 або 20 м.

Пожежні крани не рідше одного разу на 6 місяців підлягають технічному обслуговуванні і перевірці на праце­здатність.

Вуглекислота використовується для гасіння пожеж класів А, В (Е), а також горючих рідин і твердих речовин. Вугле­кислотний вогнегасник слід тримати за ручку для уникнення обмороження рук, зберігати подалі від тепла.

Не можна гасити вуглекислотою спирт і ацетон (розчиняють вуглекислоту), а також фотоплівку, целулоїд, які горять без доступу повітря.

Повітряно-механічна піна використовується для гасіння твердих речовин та легкозаймистих рідин із відкритою поверхнею, що горить. Нею не можна гасити електро­обладнання, що перебуває під наругою, вона псує цінне обладнання, книги, папери. Повітряно-механічною піною не можна гасити вогонь у місцях, де знаходяться калій, натрій, магній, оскільки внаслідок їх взаємодії з водою, що знаходиться в піні, виділяється водень, котрий посилює горіння.

Інертні та негорючі гази (вуглекислий газ і азот) знижують концентрацію кисню в осередку пожежі та гальмують інтенсивність горіння.

Вони застосовуються для гасіння легкозаймистих та горючих рідин, твердих горючих матеріалів, устаткування під напругою, пожеж в архівах, бібліотеках, музеях тощо.

53 Основи охорони праці

Галогеновуглеводи володіють інгібіторними власти­востями до горіння, гальмуючи реакції окислення. Порівняно з вуглекислим газом і азотом, вони є більш ефективними, та завдяки змочуванню можуть застосовуватись для гасіння тліючих речовин та матеріалів. До них належать: бромистий метилен, йодистий метилен, бромистий етил та інше.

При використанні галогеновуглеводів для гасіння слід пам'ятати, що вони володіють високою корозійною активністю та негативно впливають на дихальну систему людини.

Вогиегасні порошки можна використовувати для різноманітних способів пожежегасіння всіх видів речовин. Основними компонентами порошку ПСБ є бікарбонат натрію, ПФ - діафоній фосфат.

Пісок використовується для гасіння невеликої кількості розлитих горючих рідин.

Для підвищення ефективності гасіння пожеж можна використовувати вогнегасники. Вони характеризуються високою вогнегасною спроможністю та значною швидкістю гасіння пожежі.

За способом транспортування вогнегасники випуска­ються:

• переносні (об'ємом корпуса 1 - 10 л; загальна вага не більше 20 кг);

• пересувні (об'ємом корпуса більше 20 л на спеціаль­них пристроях з колесами).

Залежно від вогнегасної речовини вогнегасники поділя­ються на:

■водяні;

■пінні;

■повітряно-пінні;

■хімічно-пінні;

■порошкові;

■вуглекислотні;

■хладонові;

■комбіновані.

Основи охорони праці